вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.10.2021 Справа № 917/1160/21
м.Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Паламарчука В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР - БУД", вул.Соборна, буд.3/1, м.Миколаїв, 54001
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метсервіс", вул.Шведська, буд. 2, м. Полтава, 36014
про стягнення 178 789,25 грн.
19.07.2021р. до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР - БУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метсервіс" про стягнення заборгованості за Договором №0193 від 27.05.2020р. у розмірі 178 789,25 грн., з яких: 136 500,00 грн. - основна заборгованість, 25 116,00 грн. - пені, 4 257,62 грн. - 3% річних, 12 915,63 грн. - інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Паламарчука В.В.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не здійснював поставку товару, передбаченого умовами укладеного договору.
Ухвалою від 26.07.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень до 5 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву. Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвала суду, що була направлена на адресу відповідача за адресою, зазначеною у позовній заяві - вул.Шведська, буд. 2, м. Полтава, 36014, повернулася до господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метсервіс" зареєстровано за адресою: вул.Шведська, буд. 2, м. Полтава, 36014, що співпадає з його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).
Заява (письмове повідомлення ) відповідача про зміну місця проживання в матеріалах справи відсутня.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 233 ГПК України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР - БУД", як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Метсервіс", як Постачальником, був укладений договір поставки № 0193 від 27.05.2020 (далі Договір, а.с. 14-17), на умовах якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Продукцію, а Покупець зобов'язався своєчасно прийняти і сплатити Продукцію в порядку і на умовах, обумовлених в Договорі (п. 1.1 Договору).
За п. 1.2 Договору, найменування, асортимент, якість, кількість, одиниці виміру, ціна одиниці Продукції, визначаються в рахунках-фактурах та/або у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Загальна сума Договору складається згідно сум всіх Рахунків-фактур та/або Специфікацій (п. 2.1 Договору).
За п. 2.2 Договору, Покупець здійснює оплату за Продукцію на підставі Рахунку Постачальника на умовах та в строки, визначені в Специфікації.
Відповідно до п. 2.3 Договору, Покупець здійснює оплату за Продукцію банківським переказом на поточний рахунок Постачальника у вигляді 100% передоплати.
Відповідно до умов Договору відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 1683 від 19.06.2020 на суму 138 067,42 грн. (а.с.18), сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 381 від 19.06.2020 (а.с. 19).
За п.п. 4.1, 4.3 Договору, Постачальник здійснює поставку Продукції у термін 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від Покупця 100% передплати; датою поставки Продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.
За п. 6.2 Договору, у випадку порушення терміну постачання Продукції з вини Постачальника, останній сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої у визначений строк Продукції, за кожен день прострочення, якщо інше не встановлено Специфікацією.
У разі порушення терміну постачання Продукції більше ніж на 30 календарних днів, Постачальник протягом 2-х банківських днів, з дня пред'явлення вимоги Покупцем, зобов'язаний повернути передоплату (п.6.3).
У визначений в Договорі термін відповідач не здійснив поставку Продукції. Позивач звертався до відповідача із вимогами від 26.06.2020р. вих. №751 та від 23.07.2020р. вих. №909 (а.с. 22-29) про повернення передоплати.
Відповідач зазначені вимоги залишив без реагування, отримані кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення неповернутої передоплати в сумі 136 500,00 грн.
За порушення строку поставки Продукції, позивач заявив до стягнення 25 116,00 грн. пені, нарахованої за період з 30.06.2020 до 30.12.2020 р., 4 257,62 грн. - 3% річних та 12 915,63 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.06.2020р. по 14.07.2021р.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі Господарського кодексу України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до умов п. 2.2 Договору, відповідач надав позивачу рахунок на оплату Продукції № 1683 від 19.06.2020 на суму 138 067,42 грн. (а.с. 18).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив відповідачу передоплату за Продукцію в сумі 138 067,42 грн. відповідно до платіжного доручення №381 від 19.06.2020 із призначенням платежу «оплата за лист, уголок, трубу зг з рах № 1683 від 19.06.2020» (а.с. 19).
30.06.2020 року на рахунок ТОВ «ДІ КОР-БУД» від відповідача надійшло 1 567,42 грн., як надлишково сплачені кошти
Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За п.п. 4.1 Договору, Постачальник здійснює поставку Продукції у термін 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання від Покупця 100% передоплати. Відповідно, останнім днем поставки Продукції є 29.06.2020.
Продукцію, зазначену в рахунку №1683 від 19.06.2020, відповідач не поставив.
Відповідно до п. 6.3 Договору, у разі порушення терміну постачання Продукції більше ніж на 30 календарних днів, Постачальник протягом 2-х банківських днів з дня пред'явлення вимоги Покупцем, зобов'язаний повернути передоплату.
Відповідач залишив без задоволення вимоги позивача про повернення передоплати від 26.06.2020р., від 23.07.2020р. (а.с. 22-23, 26-28).
Частиною другою статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, доказів поставки товару у встановлений в Договорі строк, не надав, тому позовні вимоги про стягнення 136 500,00 грн. передоплати задовольняються судом повністю.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
За п. 6.2 Договору, у випадку порушення терміну постачання Продукції з вини Постачальника, останній сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої у визначений строк Продукції за кожен день прострочення, якщо інше не встановлено Специфікацією.
Посилаючись на наведений пункт Договору Позивач заявив до стягнення 25 116,00 грн. пені, за порушення строку поставки Продукції, нарахованої за період з 30.06.2020р. по 30.12.2020р.
Судом перевірено методику розрахунку пені та встановлено, що він є правильним, тому позов в частині стягнення 25 116,00 грн. пені підлягає задоволенню.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обов'язок відповідача повернути передоплату протягом 2-х банківських днів з дня пред'явлення вимоги позивачем, в разі порушення терміну постачання Продукції більше ніж на 30 календарних днів, встановлений п. 6.3 Договору.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду № 918/631/19 від 22.09.2020.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив до стягнення 4 257,62 грн. 3% річних та 12 915,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.06.2020р. до 14.07.2021р.
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині не перевищують обраховані судом та підлягають задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договором товар не поставив.
Дана обставина відповідачем не спростована.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 136 500 грн. - основного боргу, 25 116,00 грн. - пені, 4 257,62 грн. - 3% річних та 12 915,63 грн. - інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані та не заперечуються, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2 681,84 грн. покладається на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що втрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат па професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи позивачем надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.08.2020р., Протокол узгодження вартості послуг Адвоката та витрат, які підлягають відшкодуванню за Договором, Додатки до Договору: №1 Замовлення на надання правової (правничої) допомоги в порядку та на умовах, встановлених договором про надання правової (правничої) допомоги; №2 Звіт про виконану роботу; №3 Таблиця розрахунку години роботи в десятинній системі; Замовлення №3 від 14.07.2021р., платіжне доручення №4296 від 06.07.2021р. на суму 10 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №328 від 13.05.2004р., Ордер серія ВЕ №1042481 (а.с. 30- 41).
З наданих доказів вбачається, що судові витрати підтверджуються приймання-передачі правничої допомоги платіжним дорученням №4296 від 06.07.2021 року на суму 10 000,00 грн. (а.с.39).
За оцінкою господарського суду подані позивачем докази на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги, розміру витрат на неї і здійснення позивачем витрат на оплату такої допомоги у сумі 10 000,00 грн. відповідають вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не суперечать вимогам ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і є достатніми.
Відповідач не співмірності заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу не довів.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом цієї справи, в розмірі 10 000,00 грн. слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метсервіс" (вул.Шведська, буд. 2, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 35467548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР - БУД" ( вул. Соборна, буд. 3/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34510974) 136500,00 грн. - основна заборгованість, 25116,00 грн. - пені, 4257,62 грн. - 3% річних, 12915,63грн. - інфляційних втрат, 2 618,84 грн. - витрат по сплаті судового збору, 10000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Паламарчук В.В.