справа № 752/23692/21
провадження №: 2-з/752/803/21
Іменем України
05.10.2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії та затвердження плану реструктуризації, -
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний банк України, в якому просить:
- зобов'язати вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за Договором кредиту №08-038/330 від 03.07.2007 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 ; визнати за Договором кредиту №08-038/330 від 03 липня 2007 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 ;
-визнати за Договором кредиту №08-038/330 від 03 липня 2007 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , яка належить реструктуризації за Законом України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», загальну суму заборгованості, що підлягає сплаті за результатом реструктуризації - 955691,62 грн., за щомісячним платіжом платіж за умовами реструктуризації складає 7964,10 гривень (120 місяців) за тілом кредиту та розміром процентів за користування кредитом за період з дати проведення реструктуризації, в розмірі 9,23% річних та подальшою зміною через кожен календарний рік з дня проведення реструктуризації, який встановлюється у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який здійснюється зміна розміру процентів за користування кредитом), збільшеному на один процентний пункт;
- затвердити план реструктуризації відповідно до Закону України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за Договором кредиту №08-038/330 від 03 липня 2007 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії та затвердження плану реструктуризації, залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.
Разом із позовною заявою на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, а саме: державну реєстрацію прав власності, відчуження, інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру щодо квартири АДРЕСА_1 .
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що 03.07.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 08-038/330. В якості забезпечення зобов'язання за договором кредиту, 03.07.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 02-038/613, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; будівельна адреса забудови: АДРЕСА_3 . У подальшому виникла заборгованість за кредитним договором. 16.07.2021 позивач направив до кредитора рекомендованим листом з описом вкладення відповідну заяву про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Проте, у відповідь позивачу було відмовлено в проведенні реструктуризації.
Разом з цим, зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить поновлення порушених прав позивача, у разі задоволення позову, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду із вказаною заявою про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, №9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Однак, в порушення вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявником не зазначено про існування об'єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії та затвердження плану реструктуризації, залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, тобто провадження по справі ще не відкрито.
Тому заява про забезпечення позову є передчасною, при цьому позивачем не наведено будь-яких підстав в силу ч. 2 ст. 149 ЦПК України, які б давали суду право забезпечити позов шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, а саме: державну реєстрацію прав власності, відчуження, інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру щодо квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, вимоги заяви про забезпечення позову та позовні вимоги не є співмірними, оскільки у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, передбачатиме фактично задоволення позовних вимог тимчасового характеру.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги викладені у заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку із цим заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії та затвердження плану реструктуризації - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю.Ю. Мазур