Справа № 569/18395/21
19 жовтня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
з участю секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКРОФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Позивач товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, 17.03.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір №0000631162, за умовами якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 15 000 грн. строком на 7 календарних днів, процент за користування позикою (добовий) 1 % на добу. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 18512,30 грн., з яких 15 000 грн. сума позики, 1050,00 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 17.03.2020 року по 23.03.2020 року, 1765,50 грн. інфляційні збитки, 696,80 грн. 3% річних.
Ухвалою суду 22 вересня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, однак відзиву на позов до суду не подав.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно умов договору №0000631162 від 17.03.2020 року, який був укладений між ТОВ «Мікрофінанс» та ОСОБА_1 , а також Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мікрофінанс» в кредит грошові кошти у розмірі 15 000 грн. строком на 7 календарних днів, процент за користування позикою (добовий) 1 % на добу.
Відповідач відповідно до умов вказаного Договору зобов'язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені Договором, не пізніше строку вказаного в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів. Сума позики та проценти за користування позикою складають заборгованість за Договором.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань закредитним договором, виникла заборгованість відповідача перед позивачем, в розмірі 18512,30 грн., з яких 15 000 грн. сума позики, 1050,00 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 17.03.2020 року по 23.03.2020 року, 1765,50 грн. - інфляційні збитки, 696,80 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, з яким погоджується суд, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 696,80 грн. та інфляційні втрати у сумі 1765,50 грн.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором №0000631162 від 17.03.2020 року не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується наданими позивачем доказами, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, які міститься в матеріалах справи, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12,81,247,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 207, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» суму позики 15 000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 17.03.2020 року по 23.03.2020 року -1050, 00 грн., 1765,50 грн. - інфляційні збитки, 696,80 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 41539960, юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна 26Г
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина