Справа № 156/779/21
Номер провадження: 3/156/436/21
Рядок статзвіту 317
19 жовтня 2021 року смт Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., розглянувши матеріали справ, розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУ НП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянинки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , не працевлаштованої, учениця ПТУ "Володимир-Волинський"
за ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності неповнолітнія ОСОБА_1 - не з'явилася,
та її законний представник ОСОБА_2 - не з'явилася,
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Неповнолітня ОСОБА_1 , 13.08.2021 року близько 23 год. 10 хв. у парку по вул. Залізничній, 18, смт. Іваничі розпивала спиртні напої, а саме: пиво "Львівське" ємністю 0,5 л.
Статтею 270 КУпАП визначено, що інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. 12.10.2021 року через канцелярію суду він неї надійшла заява, у якій просить розгляд справи без її участі, вину визнала повністю та щиро розкаялася; просить суворо не карати.
Законний представник (мати ОСОБА_1 ) ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі статею 178 КУпАП розглядаються протягом доби (ч. 2 ст. 277 КУпАП).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАПприсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП не є обов'язковою.
Відтак, суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її законного представника.
ІІ. Застосоване судом законодавство
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або "штрафна"), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, тощо.
Диспозицією статті 178 КУпАП передбачено, що за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, - передбачена адміністративна відповідальність.
ІІІ. Оцінка суду
Даний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, тому є доказом у розумінні вимог ст.251 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від ВАБ № 628259 від 25.08.2021 року; письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , наданим у присутності законного представника - матері; рапортом № 1412 від 13.08.2021 року та іншими документами, доданими до протоколу.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 , дії працівників поліції щодо складання відносно неї протоколу про адміністративну правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до них, - суду не скеровувала.
Аналізуючи наведені докази та докази, здобуті в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суддя дійшов переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у розпиванні пива у парку, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.178 КУпАП.
ІV. Накладення адміністративного стягнення
Згідно ст.12 КУпАП адміністративні відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ст.13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, крім правопорушень, перелічених в ч.2 ст.13 КУпАП, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи порушника щодо зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, - є щире розкаяння винної.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.
З урахуванням характеру і обставини вчиненого правопорушення (вчининення правопорушення в неповнолітньому віці), особу порушниці, до якої протягом року були застосовані заходи впливу у вигляді попередження, ступінь її вини та майновий стан (не працевлаштована, навчається), обставини, що пом'якшують відповідальність (щире розкаяння), відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що вчинене нею правопорушення не відноситься до категорії правопорушень, за які неповнолітні несуть відповідальність на загальних підставах, суд вважає, що до останньої належить застосувати один із заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП, зокрема захід впливу у виді попередження.
V. Вирішення питання щодо судових витрат
Згідно ст. 40-1 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення суддею постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 454,00 грн.
Заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями в розумінні ст.23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку.
Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП, стягнення судового збору не допускається.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 40-1, 178 ч.1, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 захід впливу, передбачений статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - попередження.
Судовий збір із ОСОБА_1 стягненню не підлягає.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Суддя І. Є. Малюшевська