19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 815/7279/15
адміністративне провадження № К/9901/36271/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 815/7279/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Одеської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Зорі Про", дочірнє підприємство "Контейнерний термінал "Одеса" Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ", товариство з обмеженою відповідальністю МСК-ІВТ, про визнання протиправними дій,
У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Одеської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Зорі Про", дочірнє підприємство "Контейнерний термінал "Одеса" Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ", товариство з обмеженою відповідальністю МСК-ІВТ про:
-визнання протиправними дії митниці, які полягають у несвоєчасній передачі тимчасово вилученого на підставі протоколів про порушення митних правил від 13 березня 2015 року №0201/50000/15, №0202/50000/05, №0203/50000/15 майна, яке належить позивачу , на склад митного органу;
-стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 4 758 247,82 грн., у тому числі: 3 133 179,49 грн. реальні збитки (1 855 604,93 грн. + 1 362 052,37 грн. + 369 450,04 грн. 453 927,85 грн., де: 1 855 604,93 грн. документально підтверджена сума придбання дошки обрізної та сировини (деревини сосни) для виготовлення дошки обрізної, 1 362 052,37 грн. витрати на виробництво дошки обрізної, 369 450,04 грн. витрати на повернення дошки обрізної від Митниці (навантажувально-розвантажувальні роботи на ПАО "Іллічівськзовніштранс" та ТОВ "Зорі Про", перевезення, стафірування, навантажувально-розвантажувальні роботи ТОВ "МСІТ СЕРВІС", проведення експертизи), 453 927,85 грн. сума доходу (без врахування витрат) від реалізації дошки обрізної як технологічних дрів), 1 625 068,26 грн. упущена вигода.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 02 липня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Митниці, які полягають у несвоєчасній передачі тимчасово вилученого майна на підставі протоколів про порушення митних правил від 13 березня 2015 року № 0201/50000/15, № 0202/50000/05, № 0203/50000/15, яке належить позивачу , на склад митного органу; стягнув з Державного бюджету України на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 3133179,56 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 1625068,26 грн. відмовив.
Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми матеріальної шкоди у розмірі 3133179,56 грн., а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року залишено без змін.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 3 133 179,56 (три мільйони сто тридцять три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 56 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 04 жовтня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Звертаючись із касаційною скаргою скаржник визначає підставою касаційного перегляду п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, відповідно до якої, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму матеріального права та процесуального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Також, у разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми матеріального права судами (ч. 3 ст. 351 КАС України).
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду апеляційної інстанції у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суд надавав оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
В той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 815/7279/15 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко