18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 140/17616/20
адміністративне провадження № К/9901/35722/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року про відмову у відкритті провадження та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі № 140/17616/20 за позовом ОСОБА_1 до Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди про стягнення на її користь шкоди, що була вчинена за протиправне діяння в стосунку її особи, в розмірі 60 000,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки вимога про відшкодування шкоди заявлена позивачем не в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то вона підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення моральної шкоди, яка на думку ОСОБА_1 була завдана їй внаслідок протиправних дій державного виконавця Пельц А. М.
За приписами частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Тож визначальною ознакою для правильного вирішення спору є суть (зміст, характер) правовідносин, у яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
На цьому наголошувала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц та від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц вирішуючи спори, у яких вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, у яких приходила до висновку, що розгляд таких позовних вимог має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
У свою чергу, відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не заявлено вимогу до Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) вирішити публічно-правовий спір, а отже вимоги про стягнення шкоди не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
Судами попередніх інстанцій також було враховано, що вимоги про визнання протиправною та скасування постанови начальника Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Пельца А. М. про арешт коштів боржника від 01 червня 2020 року у виконавчому провадженні №57967224, в частині накладення арешту на кошти соціальної допомоги, які надходять на рахунок спеціального призначення було заявлено позивачем у іншій справі, а саме № 140/13399/20.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Правова позиція щодо розгляду спорів про відшкодування моральної шкоди не поєднаних в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір в порядку цивільного судочинства викладена Верховним Суд, зокрема, у постановах від 21 вересня 2020 року у справі № 640/13048/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 826/12957/16, від 23 січня 2020 року у справі № 802/1019/18-а.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, вірно застосував положення пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів першої інстанції, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України та прийнятих за наслідками їх перегляду постанов суду апеляційної інстанції.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року про відмову у відкритті провадження та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі № 140/17616/20 за позовом ОСОБА_1 до Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов