ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/7613/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОФІНЖИНІРИНГ» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» (далі - позивач та/або ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №00000101402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №00000111402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №00000121402, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 12.12.2018 №825/26-15-14-02/33743190 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки взаємовідносини ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» із «Фан-Трейд» мали реальний характер та оформленні належними первинними документами.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Фан-Трейд» за серпень-вересень 2016 року, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік, за наслідком якої складено акт перевірки від 12.12.2018 №825/26-15-14-02/33743190 (далі - акт перевірки).
У висновках акту перевірки зафіксовано порушення ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ»:
- пункту 44.1статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на 404 227,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2016 року у сумі 69167,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2016 року у сумі 11 678,00 грн.
Тут і надалі висновки акту перевірки.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №00000101402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 69 167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34 583,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);
- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №00000111402, яким ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток за 2016 рік по декларації №9270207755 у сумі 404 227,00 грн. (далі - оскаржуване та/бо спірне рішення №2);
- податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №00000121402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду за вересень 2016 року у сумі 11 678,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.04.2019 №17219/6/99-99-11-04-02-08 скаргу ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» на оскаржувані рішення залишено без задоволення, а останні без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» категорично не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України регламентовано, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В той же час об'єктом оподаткування, згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абз. 1 п. 200.2 ст. 200 ПК України).
У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК Ураїни податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПКУ).
Відповідно до пункту 198.3 статі 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацами 1 - 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 статті 9 Закону № 996-ХIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як вже зазначалося судом вище, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Положення №88).
За вимогами пункту 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Між тим, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).
Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена у наступних постановах Верховного Суду: від 30.01.2018 у справі №820/11856/13-а, від 31.01.2018 у справі №826/245/14; від 06.02.2018 у справі №810/6695/14; від 04.04.2018 у справі №808/2519/15.
Як вбачається зі змісту акту перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про те, що господарські операції позивача із ТОВ «Фан-Трейд» не мали реального характеру, з огляду на таке: товариство фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності; директор ТОВ «Фан-Трейд» ОСОБА_1 в рамках к/п №32016100050000076 від 11.08.2016 за частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 КК України повідомив про реєстрацію ТОВ «Фан-Трейд» без його участі та відома; наявність ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24.07.2018 (справа №756/6357/18) за фактом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205, частини 3 статті 212 КК України.
Оцінюючи вказані доводи ГУ ДФС у м. Києві суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Варто звернути увагу, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.
Наведена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі №813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі №802/4940/14, від 21 січня 2020 року у справі №826/9596/18.
В межах даної адміністративної справи відповідачем вироку щодо директора ТОВ «Фан-Трейд» не надано.
Окрім цього суд відмічає, що в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому необхідними стають перевірка доведеності кожного податкового правопорушення і комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених вироком, що набрав чинності, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідків її дій для реалізації конкретних господарських операцій.
Таким чином, визнання будь-якої фінансово-господарської операції фіктивною з контрагентом, щодо директора або учасника якого винесений вирок про визнання винуватості за статтею 205 Кримінального кодексу України, як і всіх правочинів такого контрагента, є помилковим, адже у межах кримінального провадження встановлюється склад кримінального правопорушення саме щодо конкретних діянь (фінансово-господарських операцій).
Отже, підсумовуючи наведене суд вважає, що доводи контролюючого органу в цій частині не можуть бути беззаперечними доказам нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фан-Трейд».
Разом з приймаючи до уваги те, що ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» наполягає на реальності господарських операцій із ТОВ «Фан-Трейд» суд переходить до дослідження первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Фан-Трейд».
Так, судом встановлено, що між Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПОФІНЖИНІРИНГ», як замовником укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фан-Трейд», як виконавцем договір про надання послуг та виконання робіт №11/074/16 від 11.07.2016 (далі - Договір), у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до умов цього Договору послуги х виконання комплексу робіт про обробці вимірювань, створення електронних таблиць даних та супутніх робіт, отриманих в результаті аналізу (далі - послуги) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативної і технічної документації та умов Договору, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.
У відповідності до пунктів 1.2, 2.1 Договору склад та обсяги послуг, що доручаються до надання виконавцю, визначені Договірної ціною, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1). Згідно Договірної ціни (Додаток №1) загальна сума Договору складає 415 003,20 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 69 167,20 грн.
Згідно із пунктом 2.3 Договору оплата за надані послуги здійснюється проміжними платежами на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше 1710 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок виконавця або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України (п. 2.4 Договору).
Відповідно до пункту 3.4 Договору здача послуг виконавцем і приймання їх замовником оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг.
Також, сторонами складено та підписаноДодаток №1 від 11.07.2016 до договору №11/07/16 від 11.07.2016 «Договірна ціна»; розрахунок №1 до Договірної ціни до договору №11/07/16 від 11.07.2016 «Оцифровування даних вимірів та створення електронних таблиць даних», згідно якого ТОВ «Фан-Трейд» надає послуги з оцифровування даних стану електрохімзахисту трубопроводів, рознесення по таблицях та їх верифікація, контроль та верифікація даних GPS на загальну суму 325 723,20 грн., в тому числі ПДВ - 54 278,20 грн.; розрахунок №2 до Договірної ціни до договору №11/07/16 від 11.07.2016, згідно якого ТОВ «Фан-Трейд» надає послуги з створення та рознесення категорій даних для побудови корозійних карт на відводах на підставі даних вимірювань на загальну суму 89 280,00 грн., в тому числі ПДВ - 14 880,00 грн.; акт №54 від 26.08.2016 здачі приймання надання послуг по договору №11/07/16 від 11.07.2016 на виконання комплекс робіт по обробці даних вимірювань, створення електронних таблиць даних та супутніх товарів; розрахунки №1, №2 до акту №54 до договору №11/07/16 від 11.07.2016;
Окрім цього в матеріалах справи наявне технічне завдання на комплекс робіт по обробці даних вимірювань, створення електронних таблиць даних та супутніх робіт, затверджене директором ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ».
Також, між ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ», як замовником укладено із ТОВ «Фан-Трейд», як виконавцем договір про виконання робіт та надання послуг №1407-16 від 14.07.2016 (далі - Договір №1407-16), у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника виконувати роботи, надавати за плату наступні послуги: перевезення робітників, перевезення та розвантаження вантажів, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Детальна інформація щодо послуги, які надаються за цим Договором, міститься та визначається окремими технічними завданнями, що узгоджуються сторонами (п. 1.2 Договору №1407-16).
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору №1407-16 за виконання робіт та надання послуг передбачених Договором замовник виплачує виконавцю, у відповідності до рахунку до кожного окремого технічного завдання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 30 робочих днів з дати підписання актів здавання-приймання наданих послуг уповноваженими представниками сторін. Розміри оплати за надані послуги визначаються виходячи з вартості фактично виконаних робіт та наданих послуг. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання виконаних робіт або наданих послуг, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.
До вказаного договору позивачем надано до суду замовлення №0008/16 на виконання ТОВ «Фан-Трейд» транспортних послуг по перевезенню робітників бригади ЕХЗ на 01.08.2016 та замовлення №0009/16 на виконання ТОВ «Фан-Трейд» транспортних послуг по перевезенню робітників бригади ЕХЗ на 01.08.2016, акт №318 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у відповідності до якого ТОВ «Фан-Трейд» надало послуги по договору №1407-16 від 14.07.2016 на загальну суму з ПДВ 70 068,72 грн.
Також ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» по взаємовідносинам з ТОВ «Фан-Трейд» надано до суду: платіжні доручення №548 від 26.09.2016 на суму 50000,00 грн., №551 від 30.09.2016 на суму 230000,00 грн., №567 від 19.10.2016 на суму 135003,20 грн., лист №19/10 від 19.10.2016, №552 від 30.09.2016, податкові накладні №54 від 26.08.2016, №7 від 06.09.2016.
Проаналізувавши матеріали справи, у взаємозв'язку із наданими позивачем первинними документами суд звертає увагу на те, що останні не містять в собі доказів подальшої реалізації отриманих послуг від ТОВ «Фан-Трейд» та/або використання їх у власній господарській діяльності. Суд наголошує, що ТОВ «Фан-Трейд» надавались, зокрема послуги з оцифровування даних по стану електрохімзахисту трубопроводів, рознесення по таблицях та їх верифікація, метою яких є отримання працівниками таблиці формату згідно технічного завдання (т. 1, а.с. 87), однак до суду не надано результат наданих послуг (таблиці), пояснень, яким чином дані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності, тобто не зазначено ділову мету таких послуг.
Окрім цього, як вже було вказано судом вище ТОВ «Фан-Трейд» надавало автотранспортні послуги по перевезенню робітників бригади ЕХЗ на 01.08.2016. В акті №318 здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вказано маршрут за яким надавались відповідні послуги згідно замовлень (т. 1, а.с. 91-92). Також позивачем не надано до суду технічне завдання у відповідності до пункту 1.2 Договору №1407-16, рахунків, як то встановлено пунктом 3.1 Договору №1407-16, що, в свою чергу не дає суду можливість ідентифікувати розмір оплати за надані послуги. Варто звернути увагу, що ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» жодних пояснень в частині ціни договору не надає, а із наданих документів останню встановити не можливо. Більше того, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази використання позивачем наданих ТОВ «Фан-Трейд» послуг за Договором №1407-16. Разом з цим суд вважає за доцільне відмітити, що в матеріалах справи відсутні пояснення щодо того яких саме робітників у складі бригади ЕХЗ перевозило ТОВ «Фан-Трейд» , на якому транспорті, з якою метою.
Суд відмічає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.
Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі №826/10852/15.
Суд звертає увагу, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №826/10104/16.
Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що за наявних документів в матеріалах справи не можливо встановити ділову мету взаємовідносин ТОВ «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» із ТОВ «Фан-Трейд», результат таких взаємовідносин та використання позивачем наданих послуг у власній господарській діяльності.
Отже, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень судом не встановлено факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку відповідність спірних рішень, критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цілому.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОФІНЖИНІРИНГ» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 21, код ЄДРПОУ 33743190) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда