18 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/9280/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Городнянські аграрні інвестиції" до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Приватне підприємство «Городянські аграрні інвестиції» (далі також - ПП «Городянські аграрні інвестиції», позивач) звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - ПМУ Укртрансбезпеки, відповідач), про визнання протиправними дій відповідача щодо складання розрахунку за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 02.06.2021 № 033781 та визнання протиправною та скасування постанови від 13.07.2021 № 289646 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що працівниками відповідача на а/д М-01 124 км проводилась перевірка належного йому транспортного засобу, за результатами якої встановлено перевищення нормативних вагових параметрів. Однак позивач вважає такі висновки помилковими, оскільки у день зважування транспортного засобу загальна маса не перевищувала допустимої ваги. Також зазначає, що методика, згідно якої повинен проводитись процес зважування транспортного засобу спеціально уповноваженим органом, відсутня.
Відповідачем подано до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що після проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засобу, який належить позивачу складає 12,120 т при нормативно допустимих 11 т. Отже, інспекторами зроблено висновок, що вагові параметри навантаження на одиночну вісь перевищені на 10,18% та підтверджується талоном зважування від 02.06.2021 № 982. За результатами розгляду справи, відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 13.07.2021 № 289646 в розмірі 17000,00 грн. Також зазначив, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання повідомлення.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02.06.2021 посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка шляхом зважування транспортного засобу марки DAF FT XF105, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHWARZMULLER SPA, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу, за результатами якої складено:
-акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2021 № 279499;
- акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.06.2021 № 033781;
- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.06.2021 №0054130;
- розрахунок плати за проїзд від 02.06.2021;
- талон зважування (а.с. 9-13).
Так, при проходженні габаритно-вагового контролю співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засобу, який належить позивачу складає 12,120 т при нормативно допустимих 11 т, що свідчить про перевищення вагових параметрів навантаження на одиночну вісь на 10,18%.
На підставі вказаних документів складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 02.06.2021 № 033781, згідно якого за перевищення нормативних параметрів позивач повинен сплатити кошти в сумі 68,85 євро (а.с. 12).
Також посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2021 №279499, яким зафіксовано порушення позивачем абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій від надання пояснень та підпису відмовився (а.с. 13).
На адресу ПП «Городянські аграрні інвестиції» направлено повідомлення від 08.06.2021 вих. № 43859/19.5/24-21 про запрошення позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 13.07.2021 з 10.00 год. до 11.00 год. в приміщенні Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Вказане відправлення вручене позивачу 10.06.2021, що підтверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення.
За результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.07.2021 № 289646, якою на ПП «Городянські аграрні інвестиції» накладено штраф у розмірі 17000,00 грн., відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 14).
Не погодившись з вказаною постановою та розрахунком плати за проїзд позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
В силу вимог пункту 3, абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Частинами першою, четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку № 879).
Згідно з пунктами 4, 6 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
З матеріалів справи слідує, що габаритно-ваговий контроль здійснено за допомогою вагів автомобільних для зважування в русі, заводський / серійний номер 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 зав № 2124. Дані ваги пройшли оцінку відповідності технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювання техніки, затвердженого ПКМУ № 94 за модулем В та мають сертифікат відповідності від 10.11.2020.
Отже, станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача (02.06.2021) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.
За встановленими обставинами, посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм з 10% до 20%.
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
В силу статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до пунктів 25-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2021 позивачем отримано повідомлення від 08.06.2021 вих. № 43859/19.5/24-21 про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, відповідач здійснив передбачені Порядком № 1567 дії для належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Щодо посилань позивача на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, то суд зазначає, що оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, то відповідачем правомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та, в подальшому, винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики.
Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням пункту 19 Порядку № 879, який до 08.09.2017 передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 02.06.2021 № 033781 на суму 68,85 євро, складений відповідачем, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормами ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 у справі №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися у наявності у особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.
Тобто у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.
Суд зазначає, що розрахунок плати за проїзд не є рішенням Укртрансбепеки в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Верховний суд у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 дійшов висновку, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Тобто повноваження відповідача обмежуються лише фіксацією певних обставин та обчисленням плати за проїзд.
Що стосується обов'язку сплатити нараховану плату, то вона не може бути примусово стягнута відповідачем на підставі певних документів, складених при перевірці. Така плата здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому питання щодо наявності підстав для стягнення такої плати з позивача та їх обґрунтованості не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин. Законодавством не передбачено жодних обтяжуючих наслідків чи додаткових обов'язків для позивача, у разі несплати суми, вказаної у розрахунку, у добровільному порядку.
Наведене дає підстави для висновку, що спірний розрахунок не є актом індивідуальної дії та як наслідок не порушує прав позивача.
Як зазначалось вище, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.
З огляду на вказане, у задоволенні вимог про скасування розрахунку плати за проїзд слід відмовити.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність спірної постанови.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: Приватне підприємство "Городнянські аграрні інвестиції" вул.Набережна,66, с.Дібрівне, Городнянський район, Чернігівська область,15163 код ЄДРПОУ 35274745.
Відповідач: Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39816845.
Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2021 року.
Суддя І.І. Соломко