2-а-95/2010 р.
30 березня 2010 року Шепетівський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березової І.О.
при секретарі Кулеші Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка
справу за позовом ОСОБА_1 до
Шепетівського взводу ДПС ВДАІ УДАІ УМВС України в Хмельницькій області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділу державної автомобільної інспекції м. Шепетівки УМВС України в Хмельницькій області (далі - ВДАІ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28 січня 2010 року постановою інспектора ДАІ на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. за порушення вимог ПДР України.
Вважаючи названу постанову неправомірною, ОСОБА_1 просить останню скасувати як незаконну і таку, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав повністю та дав аналогічні пояснення, викладеним в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення від 28 січня 2010 року біля 11години 25 хвилин ОСОБА_1 в м. Шепетівка по проспекту Миру, керуючи автомобілем марки „ВАЗ” державний номер НОМЕР_1, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 15.9.
За вказані дії інспектором ВДАЇ за порушення вимог дорожнього знаку постановою від 28.01.2010 року на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП позивач був підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 260 грн.
Однак, з таким висновком суд не може погодитись, оскільки він є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону.
Вважаючи, що накладення адміністративного стягнення відбулося не на вимогах закону, без врахування його особи та фактичних обставин справи, ОСОБА_1 просить його скасувати.
Суд вважає, що вимоги позивача є підставними і підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів вбачається, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки „ВАЗ” державний номер НОМЕР_1, у зв'язку із несправністю двигуна автомобіля, здійснив вимушену зупинку, а саме - здійснив зупинку ближче 10 м до пішохідного переходу. Відповідно до п 9.9 ПДР позивач ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та відповідно до п.15.14 ПДР намагався усунути несправності та чекав на допомогу, через деякий час буксиром його автомобіль був доставлений на майданчик для ремонту. Наведене підтверджені показами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, із яких вбачається, що автомобіль водія ОСОБА_1 раптово зупинився по дорозі, по якій він рухався, що змусило останнього здійснити вимушену зупинку.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в чому саме полягають неправомірні дії ОСОБА_1 та внаслідок чого саме неправомірність дій позивача призвела до порушення ПДР, інспектор не визначив та проігнорував пояснення позивача та дорожню обстановку, в той час, як це є вкрай суттєво та має безпосереднє значення для кваліфікації дій позивача.
В той же час, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення позивачем правопорушення, такі обставини стверджуються виключно твердженнями інспектора ДАІ, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, який є прямо зацікавленою особою.
Більше того, не вбачається протилежного і з матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи даний конституційний принцип, суд вважає, що накладення на позивача адміністративного стягнення та притягнення його до адміністративної відповідальності за вимушену зупинку, не відповідає фактичним обставинам справи, постановлене без врахування вимог закону, оскільки, окрім тверджень самого інспектора ДАІ, який є прямо заінтересованою особою, не встановлено жодного іншого належного, об'єктивного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не здобуто таких і в процесі розгляду справи.
Доказів, які б стверджували протилежне відповідачем суду не надано не здобуто таких і в процесі судового розгляду.
Таким чином, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 70, 71, 86, 162 КАС України, ст. 293 КУпАП,
суд,-
Позов задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення інспектора Шепетівського взводу ДПС УДАІ УМВС України у Хмельницькій області Ситарука Олександра Васильовича від 28.01.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 260 грн. - скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Шепетівський міськрайонний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги в Львівський апеляційний адміністративний суд.
Суддя: