ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
05 жовтня 2021 року м.Херсон Справа № 923/1804/14 (923/1051/21)
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Відповідача: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73003, м.Херсон, вул. А. Макарова, буд. 203, код за ЄДРПОУ: 32702078)
про стягнення заробітної плати
в межах справи про банкрутство за заявою Кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" (місцезнаходження - м. Кам'янське (раніше Дніпродзержинськ), 3-й Баглійський провулок, буд. 1-Ж, код ЄДРПОУ 36826164) до Боржника: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (місцезнаходження - м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078)
За участі представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 та його представника Плахотнюк М.О., договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 27.07.2021, укладений до 31.01.2022
представник відповідача - Сапіга Д.П., довіреність від 24.03.2021р., строк дії до 31.12.2022, ордер серії ХС №105539 від 26.08.2021
В провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/1804/14 про банкрутство за заявою Кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" до Боржника: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія".
03.08.2021 до суду надійшла заява працівника боржника ОСОБА_1 до АТ "Таврійська будівельна компанія", якою останній просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ: 32702078, місцезнаходження: вул. Адмірала Макарова, буд. 208, м. Херсон, 73011) на його користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685,06 грн. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов'язкових платежів. Також просить стягнути з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
До заяви позивачем надані докази, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, сплати судового збору у розмірі 2270 грн, направлення її копії відповідачу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2021, справу розподілено судді Пінтеліній Т.Г.
Суд зазначає, що позовна заява та додані до неї документи відповідають вимогам положень ст.ст.162, 163, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), та вона подана з додержанням встановлених, зокрема, ст.ст.20, 27 цього ж Кодексу правил юрисдикції суду, у зв'язку з чим ухвалою від 06.08.2021р. прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з обов'язковим викликом учасників справи у судове засідання. Призначив перше засідання по справі на 07 вересня 2021 р.
Згідно розписки наявної в матеріалах справи Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження - 13.08.2021. Позивач отримав копію ухвали - 17.08.2021.
06.09.2021 Відповідачем до суду подано клопотання про зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 7871,45 грн. з відповідним обґрунтуванням та доказами надсилання позивачу.
У судовому засіданні 07.09.2021 за відповідним клопотанням було оголошено перерву в засіданні до 21.09.2021.
15.09.2021 від Позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання про зменшення середнього заробітку з відповідним обґрунтуванням та доказами направлення Відповідачу (електронним листом).
20.09.2021 Відповідачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату через відрядження юрисконсульта Сапіги Д.П. до м.Запоріжжя, до заяви додано копію наказу про відрядження.
В судовому засіданні 21.09.2021 представник позивача заперечувала проти відкладення розгляду справи, оскільки строки розгляду справи вже спливають.
21.09.2021 суд ухвалою, враховуючи подане клопотання, відклав розгляд справи до 05.10.2021р. до 14-30 год.
28.09.2021р. представник Відповідача отримав копію ухвали від 21.09.2021р. Позивач отримав копію ухвали 27.09.2021р.
Відповідно до ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч.8 ст.252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Станом на 08.10.2020р. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У судове засідання 05.10.2021р. прибули представники сторін, позивач.
Представник позивача та позивач наполягали на розгляді справи та прийняті рішення по суті позовних вимог, просили задовольнити позов в повному обсязі.
Представник Відповідача в судовому засіданні пояснила, що із заявленими вимогами АТ «ТБК» погоджується частково, а саме у сумі 7871 грн. 45 коп., відповідно до поданого до суду клопотання про зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судом 05.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Позиція позивача
Позивач звернувся з позовом в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на його користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107 685 грн. 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов'язкових платежів, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.
З 01 грудня 2016 року на підставі наказу №36к/пр від 24 листопада 2016 року позивач працював в AT «Таврійська будівельна компанія» на посаді випалювача вапна 5-го розряду в цеху №1. 01 квітня 2020 року його було звільнено із займаної посади на підставі наказу №1 11к/зв від 19.03.2020р., відповідно до ст. 38 КЗпП України.
Протягом останнього року заробітна плата виплачувалась позивачу несвоєчасно та не в повному обсязі. Остаточний розрахунок у день звільнення проведено не було.
Відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області по справі №923/1804/14 (923/126/20) від 18 червня 2020 року з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» було стягнуто на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з травня 2019 року по листопад 2019 року та з лютого 2020 року по квітень 2020 року в сумі 67 705 грн. 06 коп.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2021року по справі № 923/1804/14 (923/727/20), залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2021 року було стягнуто на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 24 141,97 грн., вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 24 339, 86 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 1 759, 53 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн. У даній справі середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні стягнуто за період з 02.04.2020 р. по 02.07.2020 р.
Фактично остаточний розрахунок при звільненні (сплату вихідної допомоги та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати) проведено відповідачем 07.06.2021 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що внаслідок непроведення остаточного розрахунку в день звільнення, АТ «Таврійська будівельна компанія» було грубо порушено право позивача на оплату праці. Оскільки середній заробіток, який заявлявся до стягнення у справі №923/1804/14 (923/727/20) охоплював період з 02.04.2020 р. по 02.07.2020 р., а середній заробіток за наступні періоди 03.07.2020 по 07.06.2021 р. (день фактичного проведення остаточного розрахунку при звільненні) в добровільному порядку відповідачем не сплачений, він підлягає стягненню в судовому порядку.
Позивач, посилаючись на ст. 43 Конституції України, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 47, ч. 1 ст. 116, ст..117 КЗпП України, для обчислення розміру компенсації враховував нарахування за лютий та березень 2020 року (останні два повних календарних місяці роботи, як передбачено абз. 3 п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995р.
Визначення середньоденної заробітної плати здійснювалось шляхом ділення заробітної плати за останні два календарних місяці роботи на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у періоді (п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995р.).
Обчислення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку провадилось шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, як встановлено абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995р.
Таким чином, середньоденний заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обчислено наступним чином:
1) 9662,72грн. (нарахована заробітна плата за лютий 2020 року) + 6563,94 грн. (нарахована заробітна плата за березень 2020 року) = 16 226,66 грн./41 (кількість фактично відпрацьованих робочих днів у лютому та березні 2020 року) = 395,77 грн. (середньоденна заробітна плата).
2) 395,77 грн. (середньоденна заробітна плата)* 338 (кількість календарних днів за період затримки остаточного розрахунку з 03.07.20р. по 06.06.21р., які мають бути оплачені середнім заробітком) = 133 770 грн. 26 коп. (сума середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку без вирахування з цієї суми ПДФО та військового збору).
При проведенні виплати роботодавцем підлягають утриманню суми ПДФО та військового збору.
Розраховуючи суму відрахувань, що мають бути утримані роботодавцем, сторона позивача керувалась п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, згідно якого доходи, одержані, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв'язку з трудовими відносинами оподатковуються ПДФО за ставкою 18%.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, об'єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Розрахунок суми середнього заробітку до сплати після утримання ПДФО та військового збору проведено наступним чином:
133770 грн. 26 коп. (нарахована сума середнього заробітку) * 18% (ставка ПДФО згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України) = 24 078 грн. 65 коп. (сума ПДФО, що підлягає утриманню з працівника).
133770 грн. 26 коп. (нарахована сума середнього заробітку) * 1,5% (ставка військового збору згідно п.п. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ від 02.12.2010 року № 2755-VІ) = 2006 грн. 55 коп. (сума військового збору, що підлягає утриманню з працівника).
133 770 грн. 26 коп. (нарахована сума середнього заробітку) - 24 078 грн. 65 коп. (сума ПДФО, що підлягає утриманню з працівника) - 2006 грн. 55 коп. (сума військового збору, що підлягає утриманню з працівника) = 107 685 грн. 06 коп. (середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03.07.20р. по 06.06.21р. після відрахування ПДФО та військового збору).
Позивач повідомляє, що за ст. 162 ГПК України, орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат становить 7270 грн. та складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн та судового збору в розмірі 2270 грн.
Позиція відповідача.
Із заявленими позовними вимогами Відповідач не погоджується з наступних підстав.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 запроваджено новий порядок розрахунку сум середнього заробітку, зокрема про те, що суд керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Відповідно до правових висновків пункту 94.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц, за змістом якого: "Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя".
Іншими словами, у постанові Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що середньозважені ставки за кредитами надають приблизне уявлення про "вартість грошових коштів".
Отож, одним із варіантів приблизної оцінки майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які розумно передбачити може бути розрахунок на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні у 2018-2020 роках розміру сум, які позивач недоотримавши належні йому від роботодавця в день звільнення по день фактичного їх отримання, міг би сплатити як відсотки за відповідний період, взявши кредит з метою збереження рівня власного життя.
Застосовуючи до спірних правовідносин зазначений варіант приблизної оцінки майнових втрат позивача, у зв'язку із затримкою виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати (пункт 94.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц), на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні у 2020-2021 роках, зазначаємо наступне.
Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 за №2121-111 (надалі по тексту також - Закон №2121-111).
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (стаття 4 Закону №2121-111).
За змістом частини 1 статті 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 за № 679-ХІV (надалі по тексту також - Закон №679-ХІV) Національний банк України (надалі по тексту також - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Статтею 1 Закону №679-ХІV визначено, що облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів. Згідно зі статтею 27 Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Приписами пункту 1 частини 1 статті 42 Закону регламентовано, що Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.
В той же час, статтею 71 Розділу XIV "Особливі положення" коментованого Закону №679-XIV визначено обмеження діяльності банку, згідно частини 1 якої Національному банку забороняється, зокрема, надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених цим Законом (підпункт 4).
Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 за №277 затверджено Положення про основи процентної політики Національного банку України, яке встановлює порядок визначення Національним банком України облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями (надалі по тексту також - Положення №277).
Відповідно до коментованого Положення процентна політика Національного банку України є регулюванням Національним банком України попиту та пропозиції на грошові кошти через зміну процентних ставок за своїми операціями з метою впливу на процентні ставки суб'єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. З метою реалізації процентної політики Національний банк України установлює, зокрема, таку проценту ставку як облікову. Облікова ставка Національного банку України є ключовою процентною ставкою Національного банку України, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку. Облікова ставка встановлюється на основі комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку, підготовленого Національним банком України.
Операційна ціль процентної політики Національного банку полягає в утриманні Українського індексу міжбанківських ставок для кредитів та депозитів овернайт у національній грошовій одиниці на рівні, близькому до рівня облікової ставки, у межах коридору процентних ставок за інструментами постійного доступу (пункт 16 Положення №277).
Як з'ясовано, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від
19.12.2019 у справі №910/4518/16 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, та ухвалою від 20.02.2020 справу №910/4518/16 разом із касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 і доданими до неї документами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/4518/16 пропонувала відступити від висновку, викладеного в пункті 94.5 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц щодо можливості застосування встановлених Національним банком України середньозважених ставок за кредитами, мотивуючи наступним: "... отже, дані Національного банку України про середньозважену процентну ставку за міжбанківськими операціями (індекс UIIR) з надання кредитних коштів і розміщення коштів на депозитних рахунках у національній валюті гривні є індикативними, тобто визначають орієнтовний розмір процентних ставок для комерційних банків та інших фінансових установ щодо проведення ними операцій із залучення та розміщення грошових коштів. Водночас, остаточні процентні ставки (фіксована або змінювана) за користування коштами, наданими банком або іншою фінансовою установою як кредит, визначається сторонами у кредитному договорі з погодженням умов щодо можливості зміни процентної ставки упродовж всього строку користування позичальником кредитними коштами; - відтак, "середньозважена процентна ставка за кредитом" (за міжбанківськими операціями) є економічним показником, що застосовується учасниками грошово-кредитного ринку, які здійснюють міжбанківські операції з кредитування, тому не відображає реальних ставок за користування кредитними коштами, які надаються фінансовими установами позичальникам на підставі кредитних договорів, та не може застосовуватися при визначенні розміру сум, які позичальник міг би сплатити банку за користування кредитом у період дії відповідної середньозваженої процентної ставки за кредитом...".
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №910/4518/16 матеріали справи №910/4518/16 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 01.04.2020 у справі №910/4518/16:
"...висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не стосуються висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, бо предмет спору у ній не стосувався аналізу доходів фінансової установи, аналізу кредитних правовідносин, впливу облікової ставки, аналізу процентної політики Національного банку України або сутності середньозваженої процентної ставки за міжбанківськими операціями.
На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за висновком Великої Палати Верховного Суду при визначенні розміру майнових втрат звільненого працівника у зв'язку з не проведенням з ним повного розрахунку на дату звільнення слід застосовувати індикативні дані Національного банку України про середньозважену процентну ставку за міжбанківськими операціями (індекс UIIR) з надання кредитних коштів і розміщення коштів на депозитних рахунках у національній валюті гривні.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона не робила висновку про застосування індикативних даних Національного банку України про середньозважену процентну ставку за міжбанківськими операціями. У підпункті 94.5 постанови йдеться про середньозважені ставки за кредитами, які оприлюднюються Національним банком України, тобто про кредити, які надаються домогосподарствам. а не про міжбанківські кредити".
Згідно відомостей із вкладення "Дані статистики фінансового сектору" підрозділу "Статистика фінансового сектору" розділу "Статистика" офіційного веб-сайта Національного банку України, встановлено, що середньо зважена процентна ставка в річному обчисленні за новими кредитами домашнім господарствам за цільовим спрямуванням, в період:
з 03.07.2020-06.06.2021 (період затримки розрахунку при звільненні) становила: у червні 2020року - 36,3%; у липні 2020 року - 35,6%; у серпні 2020 року - 35,6%; у вересні 2020 року - 35,2%; у жовтні 2020 року - 35,2%; у листопаді 2020 року - 34,7%; у грудні 2020 року - 33,7%; у січні 2021 року - 34,8%; у лютому 2021 року - 34,7%; у березні 2021 року - 34,4%; у квітні 2021 року - 34,0%; у травні 2021 року - 34,1%, у червні 2021 року - 34,5%.
Отож, беручи до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц (пункт 94.5) та висновки ухвали Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №910/4518/16 (мотивувальна частина), вважаємо доцільним "для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити" застосування у спірних правовідносинах показники середньозважених процентних ставок в річному обчисленні за кредитами, наданим домашнім господарствам, які оприлюднені Національним банком України "для розрахунку розміру сум, які такий працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя".
Виходячи з розміру несвоєчасно виплаченої заробітної плати при звільненні (65181,80 гривень) приблизна оцінка розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, що розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами слід розрахувати як розмір сум, які позивач, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, що становить 24339,86грн., а саме:
у липні 2020 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 35,6% річних/12 місяців = 2,96% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86грн. (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,96% = 720,45 гривень;
у серпні 2020 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 35,6% річних/12 місяців = 2,96% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,96% = 720,45гривень;
у вересні 2020 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 35,2% річних/12 місяців = 2,93% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,93% = 713,15 гривень;
у жовтні 2020 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 35,2% річних/12 місяців = 2,93% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,96% = 720,45 гривень;
у листопаді 2020 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 34,6% річних/12 місяців = 2,88% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,88% = 700,98 гривень;
у грудні 2020 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 33,7% річних /12 місяців - 2,80% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339, 86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,80% = 681,51гривень;
у січні 2021 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 34,8% річних/12 місяців = 2,9% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,9% = 705,85 гривень;
у лютому 2021 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 34,7% річних/12 місяців = 2,89% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,89% = 703,42 гривень;
у березні 2021 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 34,4% річних/12 місяців = 2,86% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,86% = 696,12 гривень;
у квітні 2021 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 34,0% річних/12 місяців = 2,83% (ставка за кредитом одного місяця), обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,83.% = 688,82 гривень;
у травні 2021 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 34,0% річних/12 місяців = 2.83% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 2,83% = 688,82гривень;
у червні 2021 року середньо зважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні - 34,5% річних/365 днів року (або 34,5% річних/12 місяців/30 календарний день червні 2021 року) = 0,09% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 24339,86 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,09% х 6 днів = 131,43 гривень.
Отже, якщо позивач, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, взяв кредит з метою збереження рівня свого життя, то виходячи із середньозваженої ставки за кредитами в річному обчисленні він повинен був сплатити 7871,45 грн.
Таким чином, враховуючи заявлену до стягнення суму середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, Відповідач вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, та просили зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку до 7871,45 грн.
Мотивувальна частина рішенні суду
03.08.2021р. до суду надійшла позовна заява працівника боржника ОСОБА_1 , якою останній просить стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107 685 (сто сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов'язкових платежів.
Також, Позивач просить стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01 грудня 2016 року на підставі наказу №36к/пр від 24 листопада 2016 року він працював в АТ "Таврійська будівельна компанія" на посаді випалювач вапна 5-го розряду в цеху №1.
01 квітня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, на підставі наказу № 11к/зв від 19.03.2020р.
Позивач стверджує, що протягом останнього року заробітна плата виплачувалась йому несвоєчасно та не в повному обсязі. Остаточний розрахунок у день звільнення проведено не було, внаслідок чого на день звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 67 705 грн. 06 коп. (сума вказана після відрахування ПДФО та військового збору).
Так, рішенням Господарського суду Херсонської області по справі № 923/1804/14 (923/126/20) від 18 червня 2020 року з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" стягнуто на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з травня 2019 року по листопад 2019 року в сумі 67705 грн. 06 коп., без відрахування (утримання) з цієї суми податку і інших обов'язкових платежів (станом 01.04.2020).
Окрім цього, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2021 року по справі № 923/1804/14 (923/727/20), залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2021 року було стягнуто з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон (73011, м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, буд. 203, ЄДРПОУ 32702078, інші відомості відсутні) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості відсутні) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 24 141,97 грн., вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 24 339, 86 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 1 759, 53 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
У справі № 923/1804/14 (923/727/20) постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2021 року встановлено, що 03.07.2020р. на виконання рішення у справі №923/1804/14 (923/126/20) Відповідач виплатив Позивачу заробітну плату в повному обсязі.
Таким чином, у справі № 923/1804/14 (923/727/20) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні стягувався за період з 02.04.2020 р. по 02.07.2020 р. в сумі 24141,97грн.
Судом також було встановлено, що загальне посилання Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» в наказі про припинення трудового договору від 19.03.2020 р. № 11к/зв на ст. 38 КЗпП без визначення тієї її частини, якою обумовлено розірвання трудових правовідносин, не змінює фактичних обставин справи, а саме дійсної причини звільнення ОСОБА_1 , яка полягає у порушенні роботодавцем вимог законодавства про працю.
При цьому, фактично остаточний розрахунок при звільненні (сплату вихідної допомоги та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати) за період з 02.04.2020 р. по 02.07.2020 р. було проведено Відповідачем 07.06.2021 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 , який додається (а.с.24).
Позивач вважає, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати та не проведення остаточного розрахунку в день звільнення, Відповідачем було грубо порушено його права.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП України. Частиною першою цієї норми передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 2 та абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (зі змінами та доповненнями) працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абз. 1 та абз. 2 п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Оскільки середній заробіток, який заявлявся до стягнення у справі №923/1804/14 (923/727/20) охоплював період з 02.04.2020 р. по 02.07.2020 р., а середній заробіток за наступні періоди 03.07.2020 по 07.06.2021 р. (день фактичного проведення остаточного розрахунку при звільненні) в добровільному порядку Відповідачем не був сплачений, він підлягає стягненню в судовому порядку.
При цьому, суд погоджується з наведеним у позовній заяві ОСОБА_1 розрахунком середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, зокрема:
1) 9662,72 грн. (заробітна плата, нарахована за лютий 2020 р.) + 6 563,94 грн. (заробітна плата, нарахована за березень 2020 р.) = 16 226,66 грн./41 (кількість фактично відпрацьованих днів у лютому та березні 2020 р.) = 395,77 грн. (середньоденна заробітна плата);
2) 395,77 грн. (середньоденна заробітна плата) х 338 (кількість календарних днів за період затримки остаточного розрахунку з 03.07.2020р. по 06.06.2021р.) = 133 770,26 грн. - (сума середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, без вирахування ПДФО та військового збору).
Окрім цього, врахувавши усі вищевказані рішення судів, Позивачем наведено обґрунтування того, що при проведенні виплати роботодавцем підлягають утриманню суми ПДФО та військового збору.
Так, розраховуючи суму відрахувань, що мають бути утримані роботодавцем, сторона позивача керувалась п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, згідно якого доходи, одержані, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв'язку з трудовими відносинами оподатковуються ПДФО за ставкою 18%.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, об'єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Розрахунок суми середнього заробітку до сплати після утримання ПДФО та військового збору проведено наступним чином:
133770 грн. 26 коп. (нарахована сума середнього заробітку) * 18% (ставка ПДФО згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України) = 24 078 грн. 65 коп. (сума ПДФО, що підлягає утриманню з працівника).
133770 грн. 26 коп. (нарахована сума середнього заробітку) * 1,5% (ставка військового збору згідно п.п. 1.2, 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ від 02.12.2010 року № 2755-VІ) = 2006 грн. 55 коп. (сума військового збору, що підлягає утриманню з працівника), який перевірений, суд вважає його вірним та обґрунтованим.
Таким чином, за наведеним розрахунком вбачається, що 133 770 грн. 26 коп. (нарахована сума середнього заробітку) - 24 078 грн. 65 коп. (сума ПДФО, що підлягає утриманню з працівника) - 2006 грн. 55 коп. (сума військового збору, що підлягає утриманню з працівника) = 107 685 грн. 06 коп. (середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03.07.20р. по 06.06.21р. після відрахування ПДФО та військового збору).
З приводу поданого до суду 06.09.2021 Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» клопотанням про зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 7871,45 грн., суд, всі висновки наведені у рішеннях по справам № 923/1804/14 (923/126/20), № 923/1804/14 (923/727/20), які набрали законної сили, не вбачає підстав для його задоволення, зокрема і зважаючи на те, що у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації, належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Вирішуючи заявлену вимогу про компенсацію судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Як слідує із копії договору про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 27.07.2021р., укладеного між Адвокатом Плахотнюк М.О. та гр.. ОСОБА_1 , адвокат зобов'язався відповідно до завдання - доручення клієнта надати йому оплатну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, зокрема п.п.1.2.2. та п.п.1.2.3.: складання позовної заяви та представництво інтересів клієнта у суді. Безпосередньо представництвом інтересів позивача, з огляду на ордер наявний в матеріалах справи серії ВТ № 1016257 від 03.08.2021 займався адвокат Плахотнюк М.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС №000147.
Як вбачається з додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 27.07.2021 р., сторони погодили, що клієнт зобов'язується сплатити на користь адвоката гонорар: за професійну правничу допомогу, визначену в п. п. 1.2 договору, в розмірі 5000 грн.; оплата відбувається у готівковій формі в строк до 30.08.2021 р.
На підтвердження факту оплати ОСОБА_1 вартості професійної правничої допомоги адвоката до матеріалів справи надано копію розрахункової квитанції від 27.07.2021 р. серії ААА № 2707 на суму 5 000 грн.
Суд зазначає, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 123 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, віднесені до судових витрат.
До суду не надходили обгрунтованої заяви (клопотання) від сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позовних вимог, суд покладає судові витрати на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив :
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (код ЄДРПОУ: 32702078, місцезнаходження: вул. Адмірала Макарова, буд. 203, м, Херсон, 73011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по 06 червня 2021 року в сумі 107685 (Сто сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 06 коп. без відрахування з цієї суми податків, зборів та обов'язкових платежів; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (П'ять тисяч) грн. 00 коп., понесені витрати по сплаті судового збору 2270 (Дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 19.10.2021
Суддя Т.Г. Пінтеліна