61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
18.10.2021 Справа № 905/2068/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'єва М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства “К.Енерго”, м.Курахове, Мар'їнський район, Донецька область
про стягнення 102892993,08грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 102331193,14грн. пені, 18586942,05грн. - 3% річних, 61219928,75грн. інфляційних (всього 182 138 063,94грн.).
Позовні вимоги обґрунтовуються позивачем посиланням на порушення відповідачем умов договору №1516/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 в частині своєчасних розрахунків за спожитий природний газ, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №905/2068/19 рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі №905/2068/19 (в частині відмови у стягненні 103 095 902,30грн.) скасовано. Справу №905/2068/19 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 автоматизованою системою документообігу суду визначений новий склад суду для розгляду справи №905/2068/19: суддя - Лейба М.О.
Ухвалою від 29.06.2021 дану справу прийнято до провадження у новому складі суду зі стадії підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 28.07.2021.
26.07.2021 на електрону адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
27.07.2021 на електрону адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою від 28.07.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.08.2021.
20.08.2021 на електрону адресу суду від позивача надійшла заява №39/5-5689-21 від 19.08.2021 про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 25.08.2021 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи визначено здійснювати з її урахуванням; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 15.09.2021.
13.09.2021 на електрону адресу суду з накладанням електронного кваліфікованого підпису від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 13.09.2021, у яких відповідач звертає увагу суду на прийняття Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730 від 03.11.2016р. Відповідач вважає, що оскільки ним погашено основну суму боргу до 01.06.2021, то відповідно до частини 1 статті 7 Закону, неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У підготовчому засіданні 15.09.2021 оголошено перерву до 20.09.2021, про що постановлено ухвалу суду.
20.09.2021 на електронну адресу суду з накладанням електронного кваліфікованого підпису від позивача надійшли: письмові пояснення по суті спору та заява про розгляд справи без участі представника позивача.
У письмових поясненнях позивач зазначає про те, що оскільки АТ «К.Енерго» не перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, тобто не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону 1730, тому відсутні підстави для застосування такої процедури до відповідача та врегулювання заборгованості за природний газ, що є предметом даного спору у відповідності до процедур передбачених Законом 1730.
Ухвалою від 20.09.2021 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений на 18.10.2021.
18.10.2021 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису від позивача надійшли заява про розгляд справи без участі представника позивача та клопотання про передачу справи №905/2068/19 для розгляду в межах справи про банкрутство №905/1965/19 (суддя Харакоз К.С.).
Ухвалою від 18.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про передачу справи №905/2068/19 для розгляду в межах справи про банкрутство №905/1965/19 (суддя Харакоз К.С.).
У засідання суду 18.10.2021 представник відповідача не з'явився, про місце, час та дату слухання справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також наявність доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
08.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нова назва - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (нова назва - Акціонерне товариство "К.Енерго", споживач, відповідач у справі) був укладений договір постачання природного газу №1516/1617-ТЕ-41 (далі - договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується сплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1 Постанови КМУ №226 від 06.03.2019 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вирішено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменувати його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Факт внесення відомостей про реорганізацію позивача (постачальника за договором №1516/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 постачання природного газу) підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За визначеннями пункту 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017) постачальник передає споживачу для СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго" в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 195000тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): Для ТЕЦ-5 СВП "Київські ТЕЦ": квітень - 31000, травень - 13000, червень - 13000, липень - 12000, серпень - 12500, вересень - 15500; Для ТЕЦ-6 СВП "Київські ТЕЦ": квітень - 27500, травень - 15000, червень - 8500, липень - 15500, серпень - 14000, вересень - 17500.
Згідно пунктів 2.3., 2.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017) перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до пункту 2.1., може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу; допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до пункту 3.4. договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.
Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальністю, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017) визначено, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 №758.
Відповідно до пункту 5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017) ціна за 1000куб. метрів природного газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40грн.
Згідно пункту 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключного коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).
У пункті 6.2. договору сторони обумовили обов'язковість посилання на номер договору у призначенні платежу під час перерахування коштів.
Пунктом 6.2. договору також визначений наступний порядок здійснення розрахунків за договором:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача станом на 30.09.2015 поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погодились, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
У пункті 8.3. договору зазначено, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховану на всю суму заборгованості, за винятком сум, сплачених відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.
Відповідно до пункту 11.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017) усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці 1 п.2.5., п.11.5. та п.11.6. договору; договір про організацію взаєморозрахунків не вносять змін до Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до Договору.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12 договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017).
Договір та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ у жовтні 2016 - вересні 2017 на суму 3 658 319 888,47грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) №б/н від 31.10.2016, №б/н від 30.11.2016, №б/н від 31.12.2016, №б/н від 31.01.2017, №б/н від 28.02.2017, №б/н від 31.03.2017, №б/н від 30.04.2017, №б/н від 31.05.2017, №б/н від 30.06.2017, №б/н від 31.07.2017, №б/н від 31.08.2017, №б/н від 30.09.2017, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Згідно наявних у справі доказів, а саме з "Операцій з 01.01.2016 по 31.01.2018" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" сплата заборгованості за спірними поставками енергоносія за договором постачання природного газу №1518/1617-ТЕ-41/17 від 08.09.2016 в сумі 9 259 447,84грн була проведена шляхом укладенням спільних протокольних рішень (далі - СПР) на підставі №20 від 11.01.2005 КМУ "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", розподілу коштів відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014 №217 із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ № 332 від 18.05.2017 та шляхом перенесення оплати з Договору №1518/1617-ТЕ-41 на договір №1516/1617-ТЕ-41 згідно листа ПАТ "Київенерго" на суму 23 089 467,88грн.
Матеріали справи також містять банківські виписки, що підтверджують оплату заборгованості на суми 80 139 674,00грн, 169 899 853,00грн, 200 000 000,00грн, 78 448,00грн, 190 000 000,00грн, призначення платежів яких містять посилання на Постанову КМУ від 18.05.2017 №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".
Сторони ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Київенерго", за участі ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві, Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київського міської ради, склали між собою СПР про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №143 від 16.01.2017 та №3671 від 28.12.2016.
Відповідно до вказаних протокольних рішень №143 від 16.01.2017 та №3671 від 28.12.2016 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України між сторонами у справі фактично проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ на загальну суму 63 031 323,54грн, що підтверджується реєстрами погашення поточної кредиторської заборгованості та даними з операцій по підприємству ПАТ "Київенерго" за період з 01.01.2016 по 31.01.2018.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими СПР. СПР є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. СПР підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток всіх сторін.
Отже з наявних у справі доказів встановлено, що розрахунки за договором здійснювалися наступним чином:
1) шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217);
2) шляхом укладення СПР про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20);
3) із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ № 332 від 18.05.2017.
Проте, оплата отриманого природного газу була здійснена невчасно, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з АТ "К.Енерго" 182 138 063,94грн, з яких: 102 331 193,14грн. пеня, 18 586 942,05грн 3% річних, 61 219 928,75грн. інфляційні нарахування.
Заявлені до стягнення нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснені на заборгованість, сплачену відповідачем шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 № 217, шляхом укладення СПР про організацію взаєморозрахунків (відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20) та із залученням бюджетних субвенцій на підставі постанови КМУ №332 від 18.05.2017.
Як зазначено вище рішенням Господарського суду Донецької області від 11.03.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №905/2068/19 рішення Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 (в частині відмови у стягненні 103 095 902,30грн.) у справі № 905/2068/19 скасовано. Справу 905/2068/19 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо порядку, строків та розміру сплати відповідачем вартості отриманого газу, погашення якої відбулось згідно з укладеними сторонами спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №905/2068/19 предметом дослідження судом при новому розгляді є вимоги про нарахування пені, 3% річних та інфляційні втрат на заборгованість, яка була сплачена шляхом здійснення розрахунків на підставі постанови КМУ №217 від 18.06.2014.
Під час нового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з АТ “К.ЕНЕРГО” суму боргу в розмірі 102 892 993,08грн., в тому числі: пеню в сумі 59 600 496,00грн., 3 % річних в сумі 10 504 505,69грн. та інфляційні втрати в сумі 32 787 991,05грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно з статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами договір від 08.09.2016 №1516/1617-ТЕ-41 є договором поставки.
Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Згідно із вимогами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати за природний газ виконував з простроченням, що підтверджується матеріалами справи, позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування на заборгованість, яка була сплачена шляхом здійснення розрахунків на підставі постанови КМУ №217 від 18.06.2014.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).
Частиною 2 статті 13 Закону України “Про ринок природного газу” до обов'язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).
Отже постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов'язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов'язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Законом України “Про теплопостачання” №2633-IV від 02.06.2005 визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 1 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.
Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб'єктом господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про теплопостачання” діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.
Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України “Про теплопостачання”. Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб'єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.
Так, частиною 1 статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Статтею 1 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Положеннями частини 3 статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
Отже законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку.
Водночас частиною 1 статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.
Частинами 4, 5 статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Тобто стаття 19-1 Закону України “Про теплопостачання” не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п'ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 “Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки” (далі - Порядок №217).
Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Згідно з частинами 4,5 статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).
Положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.
Разом з тим Порядок №217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16, підстав для відступу від якої Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №903/918/19 не знайшла.
Отже слід зазначити, що аналіз приписів ст.19-1 Закону України “Про теплопостачання” в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Таким чином положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що оплата за поставлений позивачем газ була здійснена відповідачем з порушенням строку визначеного пунктом 6.1 договору, судом встановлено, що позивач мав підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості, яка погашена відповідачем відповідно до Постанови КМУ №217.
Разом з тим, дійшовши висновку про прострочення відповідачем оплати вартості поставленого природного газу відповідно до Постанови КМУ №217 у визначені позивачем в розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат періоди, судом враховані такі обставини.
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії” №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Водночас, 29.08.2021 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати. Виконання цієї норми Закону не потребує від боржника вчинення будь-яких дій, а право на списання пені, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до 01.06.2021.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону 1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Абзацом 6 частини 3 статті 3 Закону 1730-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.07.2021 N1639-IX, встановлено, що підприємство (організація) вважається виключеним з реєстру за певним кредитором з наступного дня після прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до реєстру.
За відомостями Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону (https://www.minregion.gov.ua/) вбачається, що Публічне акціонерне товариство “Київенерго” (код ЄДРПОУ 00131305), внесено до відповідного реєстру за номером 51 згідно з наказом Мінрегіону від 20.06.2017 №155. На підставі наказу Мінрегіону від 12.04.2018 №89 внесено зміни до інформації про включене до реєстру підприємство.
Відомостей про підставу і дату виключення підприємства (код ЄДРПОУ 00131305) з реєстру (дата видання та номер наказу Мінрегіону) даний Реєстр не містить, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Як зазначалось вище за поставлений природний газ за договором від 08.09.2016 №1516/1617-ТЕ-41 відповідач розрахувався у повному обсязі до 01.06.2021, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (банківськими виписками) та сторонами не заперечується.
З урахуванням викладеного, з огляду на приписи статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” (дата набрання чинності - 29.08.2021), вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 102 892 993,08грн. в тому числі: пені в сумі 59 600 496,34грн., 3% річних в сумі 10 504 505,69грн., інфляційних втрат в сумі 32 787 991,05грн. у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у жовтні 2016 - вересні 2017 на підставі договору №1516/1617-ТЕ-41 постачання природного газу від 08.09.2016 задоволенню не підлягають.
Згідно з приписами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а саме у зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором від 08.09.2016 №1516/1617-ТЕ-41, а також враховуючи висновок суду щодо наявності у позивача правових підстав для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості та відповідно заявлення до стягнення вказаних нарахувань станом на час звернення до суду з позовною заявою (06.11.2019 дата надходження позовної заяви до суду), судовий збір в сумі 672350,00грн., сплачений позивачем у максимальному розмірі визначеному Законом України "Про судовий збір", покладається на відповідача у повному обсязі та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 74, 76, 86, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до відповідача Акціонерного товариства “К.Енерго”, м.Курахове, Мар'їнський район, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 102 892 993,08грн., в тому числі: пені в сумі 59 600 496,34грн., 3 % річних в сумі 10 504 505,69грн. та інфляційних втрат в сумі 32 787 991,05грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «К.Енерго» (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 00131305) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір в сумі 672350,00грн.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 18.10.2021.
Суддя М.О. Лейба