вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" жовтня 2021 р. Cправа № 902/550/21
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050) в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008)
до: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081)
про стягнення 10232,52 грн. шкоди
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" №СЩ-51-1078 від 20.05.2021 з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення майнової шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 10 232,52 грн.
Ухвалою суду від 01.06.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/550/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.07.2021.
За наслідками судового засідання 01.07.2021 судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання у справі на 21.07.2021, про що 01.07.2021 постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 21.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання 07.09.2021.
Ухвалою суду від 07.09.2021 відкладено підготовче засідання на 27.09.2021.
20.09.2021 до суду подано клопотання № СО-51-462 від 20.09.2021 за підписом представника позивача - Кайєвої В.В. про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення останніх до матеріалів справи.
За результатом розгляду клопотання позивача судом долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду подані позивачем докази.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 12.10.2021, про що 27.09.2021 постановлено відповідну ухвалу.
На визначену судом дату представник позивача не з'явився.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає що про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином - ухвалою суду від 27.09.2021, яка була надіслана на його електронну адресу, та в силу приписів п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 05.10.2021.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про час та місце судового слухання.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Разом з тим, відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 12.10.2021 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
17.03.2020 року, о 15 год. 08 хв. у м. Вінниці по вул. Мури 18, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Факт ДТП було зафіксовано позивачем в оперативному журналі №3 за 2020 рік.
Вказана дорожньо-транспортна пригода спричинила аварійну ситуацію, внаслідок якої було збито електроопору повітряної лінії електропередач від ТП №204 Л-6, яка знаходиться на балансі та є власністю позивача.
Власником транспортного засобу марки «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1 є ПрАТ «Концерн Хлібром».
Цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу - марки «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», що підтверджується полісом №АО/5312058 зі строком дії з 17.05.2019 по 16.05.2020. Відповідно до полісу, лімітом відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну, встановлено суму у розмірі 100 000 грн.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2020 по справі № 127/6946/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.
За доводами позивача, 23.03.2020, з метою відновлення належного електропостачання споживачам м. Вінниці, працівниками позивача були виконані аварійно-відновлювальні роботи по демонтажу збитої та встановлення нової залізобетонної опори.
Витрати Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» на відновлення опори ПЛ-0,4 кВ, відповідно до калькуляції вартості виконання робіт (послуг), склали 10 232 грн. 52 коп. Калькуляція складена позивачем у відповідності до Наказу № 258 від 24.04.2012 Міністерства Енергетики та вугільної промисловості України (у редакції Наказу Міненерго вугілля України від 21.12.2016р. №822) «Про затвердження нормативних документів Зміна № 3 до ГНД 34.05.102-2003 та Зміна № 4 до СОУ-Н ЕЕ 05.103:2008» та Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, яка затверджена Постановою НКРЕКП №1618 від 29.12.2017.
Позивачем вказується на те, що хоча він і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачем та власником транспортного засобу, але за договором страхування наділяється правом вимоги від страховика здійснення страхового відшкодування на свою користь.
З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 232,52 грн. збитків, заподіяних внаслідок ДТП.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом, 17.03.20120 о 15:08 год в м. Вінниці по вул. Мури 18, за участю застрахованого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс №АО/5312058) транспортного засобу марки «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «Концерн Хлібпром» сталось ДТП.
Водій транспортного засобу ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2020 по справі №127/6946/20, яка набрала законної сили був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Про настання страхового випадку власник транспорного засобу повідомив страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у визначений Законом строк та спосіб.
Внаслідок ДТП було збито електроопору повітряної лінії електропередач від ТП №204 Л-6, яка знаходиться на балансі та є власністю позивача, чим спричинено останньому майнової шкоди в розмірі 10232,52 грн.
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).
У постанові від 4 липня 2018 року № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72).
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АО/5312058 ПАТ «НАСК «Оранта» зобов'язано у межах суми страхового відшкодування повинен виконати обов'язок та відшкодувати завдану майну шкоду. Крім того, в даному випадку розмір завданої позивачу шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (згідно полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - сто тисяч грн.) та є достатнім для відшкодування завданої позивачу внаслідок пошкодження електроопори матеріальної шкоди.
Поряд з цим суд зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15-ц, за якою покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що особою, яка має відшкодувати завдані в цьому випадку збитки, відповідно до положень закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050) в особі Структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008; код ЄДРПОУ 25509880) 10 232 грн. 52 коп. - майнової шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та 2 270 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти позивача - uuvin@voe.com.ua; відповідача - oranta@oranta.ua.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 19 жовтня 2021 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу: вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008
4 - відповідачу: вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081