07 жовтня 2021 р.Справа № 480/2951/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 11.06.21 по справі № 480/2951/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання ічинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з обмеженням її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року у справі № 480/1414/20;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі № 480/1414/20 з 01.04.2016, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що йому з жовтня 2001 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% розміру заробітної плати. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №480/1414/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше перерахованої пенсії із розрахунку 90% від суми заробітку за відповідною посадою з 01.04.2016, на підставі оновленої довідки прокуратури Сумської області від 03.02.2020 за №18-186вих-20, з урахуванням проведених виплат. Виконуючи вказане рішення суду, відповідач застосував обмеження пенсії 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з вказаним обмеженням, розмір пенсії позивача був зменшений. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки він набув право на пенсію за ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 у розмірі 90% від заробітної плати, без обмеження максимального розміру, у зв'язку з чим, на думку позивача, прийняті в подальшому зміни законодавства щодо встановлення максимальних обмежень розмірів пенсій, не може бути до нього застосовано.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що той факт, що держава встановила обмеження пенсії максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів (ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року) свідчить про обман та зловживання довірою працівника прокуратури, майбутнього пенсіонера, з боку держави.
Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно доповнити висновком про недопустимість обмеження максимального розміру пенсії прокурорам, які оформили пенсію до набрання чинності законом про такі обмеження.
Позивач зазначає, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, без обмежень, які встановлені уже після призначення позивачу пенсії.
Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що у 2012, 2016 та 2018 роках відповідач ГУ ПФУ в Сумській області безпідставно з тих же мотивів уже відмовляв в перерахуванні пенсії в розмірі 90 відсотків без обмежень її граничного розміру, але рішення ГУПФУ області у 2013, 2016 та 2018 роках були скасовані у місцевому суді м. Суми і залишені без зміни в апеляційній інстанції, відповідно, тільки після судового втручання пенсію було перераховано в розмірі 90 відсотків від нових виплат без обмеження її максимального розміру.
Вищевказані рішення суду вступили в законну силу, не скасовані і на даний час чинні. Відповідачем ці рішення суду виконані в повному обсязі (2013,2016 і 2019).
Більш того, п. 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 встановлено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016.
На думку позивача, оскільки пенсія йому призначена у 2001 році, то положення щодо обмеження максимального розміру пенсії не можуть бути застосовані при здійсненні перерахунку пенсії у подальшому.
Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Отже, на момент призначення мені пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.ч. 12 та 17 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІ1.
Позивач наголошує, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач працював в органах прокуратури України, у зв'язку з чим набув право на пенсію за вислугу років.
У жовтні 2001 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, позивачу було призначено пенсію за вислугою років за посадою заступника прокурора м. Суми у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Також судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області.
29.02.2016 прокуратурою Сумської області ОСОБА_1 було видано довідку за №16-зп-16 про заробітну плату за посадою заступника прокурора м. Суми (а.с.22,46).
Позивач звернувся до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки від 29.02.2016 №16-ЗП-16 (а.с.45,46), однак останнім було відмовлено у здійсненні такого перерахунку (а.с.47), з чим позивач не погодився та звернувся до Зарічного районного суду м. Суми за захистом своїх прав.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21.04.2016 у справі №591/1752/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та визнано протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з приводу відмови в перерахунку пенсії на підставі довідки №16-ЗП-16 та зобов'язано здійснити починаючи з 01.04.2016 перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років, без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від середнього щомісячного заробітку за відповідною посадою, згідно довідки прокуратури Сумської області №16-зп-16 від 29.02.2016 (а.с.14-15).
Вказана постанова набрала законної сили 15.06.2016 та Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України на її виконання було здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії (а.с.49).
У подальшому позивачем було з'ясовано, що в довідці №16-зп-16 від 29.02.2016, прокуратурою Сумської області не було включено всі складові, у зв'язку з чим позивач звернувся до прокуратури Сумської області з вимогою надати оновлену довідку про заробітну плату, однак отримав відмову. Отримавши відмову, ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми та рішенням якого від 02.02.2018 визнано протиправними дії прокуратури Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі оновленої довідки та зобов'язано видати позивачу оновлену довідку для перерахунку пенсії про заробітну плату на відповідній посаді для працюючих працівників прокуратури Сумської області на підставі фактично нарахованої заробітної плати за грудень 2015 року працюючим працівникам органів прокуратури на відповідних посадах, станом на 01.01.2016 згідно з доданими розрахунками, зокрема, в довідці зазначити премію у розмірі 168,15% (а.с.17-19).
Вказане рішення набрало законної сили 18.12.2019.
На виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.02.2018 у справі №591/7067/17, прокуратурою Сумської області було видано ОСОБА_1 оновлену довідку від 03.02.2020 за №18-186виз-20 (а.с.21).
05.02.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, з урахуванням оновленої довідки від 03.02.2020 за №18-186виз-20, однак рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 12.02.2020 №165660, ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки не визначено порядку проведення такого перерахунку. Одночасно позивача вказаним рішенням було повідомлено, що Пенсійний Фонд України звернувся до Генеральної прокуратури України та Міністерства соціальної політики про визначення порядку проведення перерахунку пенсій прокурорів. Після надходження роз'яснення управління повернеться до розгляду заяви позивача.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом (справа №480/1414/20). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №480/1414/20, позовні вимоги було задоволено частково, а саме: скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.02.2020 №165660 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше перерахованої пенсії із розрахунку 90% від суми заробітку за відповідною посадою, з 01.04.2016 на підставі оновленої довідки прокуратури Сумської області від 03.02.2020 за №18-186вих-20, з урахуванням проведених виплат.
Також вказаним рішенням суду було відмовлено позивачу у вимозі зобов'язати ГУ ПФУ України в Сумській області провести перерахунок раніше перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії з 01.04.2016, оскільки позивачем не надано доказів, а судом не встановлено в ході розгляду справи того факту, що відповідачем було здійснено обмеження перерахованої пенсії з 01.04.2016 на виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 21.04.2016 у справі №591/1752/16-а, шляхом встановлення її граничного розміру.
Відповідно до листа Департаменту пенсійного забезпечення ПФ України від 15.02.2021 №4388-1478/Д-03/8-2800/21, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №480/1414/20 виконано в межах покладених зобов'язань, а саме, ГУ ПФУ у Сумській області проведено перерахунок пенсії позивача в розмірі 90% заробітної плати на підставі довідки прокуратури Сумської області від 03.02.2020 за №18-186вих-20, в тому числі, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії, яка станом на 01.02.2020 складає 17690,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з застосовуванням до розміру його пенсії обмеження максимальним розміром, звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що відповідач не мав підстав застосовувати вказане обмеження розміру його пенсії, у зв'язку з чим розмір його пенсії повинен складати 18168,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
На час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.09.1991 № 1789-XII (далі - Закон від 05.09.91 № 1789-XII).
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 8 липня 2011 року внесено зміни в статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії
за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно пункту 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 8 липня 2011 року обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (в редакції на момент здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Дана норма законодавства не визнавалась у встановленому порядку Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), отже, є чинною і підлягає виконанню.
Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеною нормою встановлюється обмеження розміру виплачуваної пенсії, дана норма законодавства неконституційною не визнавалась, є чинною та обов'язковою до виконання органами Пенсійного фонду України.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а та ухвалі від 04.02.2021 у справі №400/6132/20.
Водночас, відповідно до абз 6 ч. 15 ст. 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року).
Дію вказаної норм продовжено до 31 грудня 2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 № 1774-VIII.
Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 24.06.2020 прийняв постанову по справі № 580/234/19, в якій судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону від 24.12.2015 № 911-VIII і Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та, відповідно, різних норм матеріального права.
Разом з тим, Закон від 24.12.2015 № 911-VIII за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн.
Закон від 24.12.2015 № 911-VIII у п. 2 "Прикінцевих положень" містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Водночас зазначена норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку.
Застереження у пункті 2 "Прикінцевих положень Закону від 24.12.2015 № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абз 2 п. 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI.
Згідно з абз 1 п. 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому абз 2 п. 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в п. 2 "Прикінцевих та перехідних положення" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Пункт 2 розділу II Закону від 08.07.2011 № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) Конституційний Суд України вказав, що зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Тлумачення пункту 2 "Прикінцевих та перехідних" положень Закону від 08.07.2011 № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом від 08.07.2011 № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону від 08.07.2011 № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI).
Норми ст. 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI кореспондуються з положеннями абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону від 08.07.2011 № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону від 08.07.2011 № 3668-VI та абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування відповідачем.
Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року по справі № 480/2951/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 по справі № 480/2951/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 18.10.2021 року