18 жовтня 2021 р. Справа № 520/5902/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 14.06.21 по справі № 520/5902/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише: 50 % суми підвищення пенсії протягом 2018 року та 75 % суми підвищення пенсії в 2019 році (з 01.01.2019 по 31.03.2019 з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі 520/8611/2020), визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити мені пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з виплатою суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 по 31.03.2019 однією сумою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 з виплатою недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.
З 01.01.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 % суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 - 75 % суми підвищення пенсії, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 520/8611/2020 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у непроведенні перерахунку з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки № 2479 від 10.03.2020 щодо розмірів грошового забезпечення, сформованої управлінням СБУ в Харківській області, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; скасовано рішення управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.03.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 згідно з оновленою довідкою № 2479 від 10.03.2020 щодо розмірів грошового забезпечення, сформованої управлінням СБУ в Харківській області, із врахуванням розмірів основних та додаткових видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка військовослужбовцям підрозділів "К", надбавка за службу в умовах режимних обмежень, доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі, премія) відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та провести виплати ОСОБА_1 за перерахованою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Не погоджуючись із тим, що відповідач протиправно зменшив розмір суми підвищення пенсії із 100 % до 50 % - з 01.01.2018 та до 75 % з 01.01.2019, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу 75% суми підвищення пенсії після перерахунку 01.01.2018 з 05.03.2019, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови № 103, чинної до 05 березня 2019 року, і дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року та 75 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року до 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити недоплачену частину основного розміру пенсії однією сумою, суд першої інстанції зазначив, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду перерахування донарахованих сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
За приписами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) № 103 від 21.02.2018 (далі за текстом - Постанова Кабінету Міністрів України № 103) визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) визначено проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
З огляду на матеріали справи, позивачу з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії, відповідно до якого підвищення пенсії позивача склало 4424,25 грн, з них виплачувалося: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 2212,13 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 3318,19 грн; з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення - 4424,25 грн (а.с. 15, 18).
Колегія суддів зазначає, що Постанова № 103 на час вчинення відповідачем перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, та яке набрало законної сили 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45.
Колегія суддів звертає увагу, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Колегія суддів наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
Отже, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (з 05.03.2019) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, та у постанові від 09.04.2020 у справі №640/19928/18.
Разом із тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були чинними і пенсійний орган правомірно їх дотримувався.
Такий висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 17.06.2020 у справі №2540/2873/18 та від 24.07.2020 у справі № 823/2442/18.
Оскільки ГУ ПФУ у Харківській області є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, що прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п.2 Постанови № 103.
Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.10.2019 у справі №2040/6740/18.
Отже, з урахуванням відсутності у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений Постановою № 103, колегія суддів зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 75% підвищення до пенсії позивача, діяв відповідно до п. 2 Постанови №103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений вказаною Постановою Кабінету Міністрів України.
З огляду на вказане вище, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання виплатити 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 однією сумою, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (надалі також - Закон України №2262-ХІІ) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Частиною 3 ст.52 Закону України №2262-ХІІ визначено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Частиною 2 ст.55 Закону України №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Колегія суддів зауважує, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії".
Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже, належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата всієї суми перерахованої пенсії однією сумою.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Нормами ст. 246 КАС України визначається зміст рішення суду.
Частиною 6 наведеної статті КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата всієї суми перерахованої пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки, по-перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і, відповідно, громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по-друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 всієї суми перерахованої пенсії однією сумою.
Відповідно, висновки суду першої інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні наведених вище вимог позивача є помилковими.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин приймаються колегією суддів у якості належних.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання виплатити 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 однією сумою з прийняттям нового про задоволення позовних вимог у цій частині.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції сплачено 1362,00 грн відповідно до квитанції №0.0.2191698689.1 від 12.07.2021, яка міститься в матеріалах справи, а тому з огляду на результат апеляційного розгляду справи та враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, колегія суддів уважає, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1362,00 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 по справі № 520/5902/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 однією сумою.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 по справі № 520/5902/21 в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, з виплатою недоплаченої частини основного розміру пенсії однієї сумою».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 по справі № 520/5902/21 залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич