18 жовтня 2021 року справа №200/2484/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 р. (повний текст рішення складено 18 травня 2020 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/2484/20-а (головуючий І інстанції суддя Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 04.03.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за відпустку як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 20 липня 2018 року; зобов'язати ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 20 липня 2018 року (а.с. 1-3).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 200/2484/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 46-48).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551. Посилається на постанову Верховного Суду від 07 травня 2020 у справі № 360/4127/19.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представником позивача 04.10.2021 було надано відповідь на відзив.
13.10.2021 до суду надійшла заява від представника відповідача про долучення до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_2 з додатками та врахувати при розгляді апеляційної скарги інформацію, викладену в зазначеній заяві.
За унормуванням ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1-2, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд зазначає, що зазначена заява ОСОБА_2 не підлягає врахуванню при розгляді даної справи, оскільки ОСОБА_2 не є учасником справи. Крім того, надане листування належить до конфіденційної інформації.
Суд наголошує, що позивачем при поданні апеляційної скарги було надано клопотання про поновлення строків звернення до суду, яке підтверджене належними доказами, та ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 було поновлено апелянту строк звернення до суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України згідно паспорту серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 22.09.2017 за № 6/І/V/4 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 видане посвідчення серії НОМЕР_3 учасника бойових дій.
Довідкою ГУ НП в Донецькій області від 26.07.2018 № 5126/12/03-2018 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно у період з 07.04.2014 до 06.11.2015 та з 07.11.2015 до 30.04.2018 був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області (а.с. 7).
Наказом ГУ НП в Донецькій області від 20.07.2018 № 296 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - старшого дільничного офіцера поліції Центрального відділу поліції відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції: за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням), з 23 липня 2018 року.
Вислуга років на 23 липня 2018 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає: 08 років 07 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 07 місяців 21 день. Вважати невикористану відпустку за 2018 рік у кількості 17 діб. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 17.07.2018 (а.с. 4).
28 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ НП в Донецькій області щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, протягом 2017-2018 років, із розрахунку грошового забезпечення на день звільнення зі служби у поліції.
ГУ НП в Донецькій області надано відповідь від 16.12.2019 № А-198/126/01-2019, за змістом якої повідомлено, що відповідно спеціального законодавства поліцейським виплачується грошова компенсація лише за невикористану у році звільнення відпустку. А тому норми КЗпП України у даному випадку, на поліцейських не поширюються. Таким чином підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відсутні (а.с. 10-11).
У матеріалах справи також наявні:
довідка від 26.03.2020 № 304 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 встановленого на день звільнення (із розрахунку травень-червень 2019 року), відповідно якої позивач у липні 2018 року фактично відпрацював 23 доби та йому нараховано: посадовий оклад - 1 854,84 грн.; оклад за спеціальне звання - 1 187,10 грн.; надбавка за стаж служби (20%) - 820,00 грн., премія (92,60 %) - 3 380,20 грн.; всього нараховано 7 030,53 грн.
довідка про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 26.03.2020 № 303 відповідно до якої грошове забезпечення за травень-червень складає 23 368,04 грн., середньомісячний розмір грошового забезпечення - 11 684,02 грн., середньоденний - 383,08 грн.
довідка начальника ВПС УКЗ ГУ НП в Донецькій області від 26.03.2020 № 1294/12/01-2020 про те, що ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років додаткові відпустки як учасник бойових дій не отримував. Рапортів щодо надання відпусток як учаснику бойових дій ОСОБА_1 залишених без розгляду немає.
Спірним у справі є наявність у позивача права на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій.
Вирішуючи спір у цій справі, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації позивачем права на соціальну відпустку, визначеного положеннями Закону України “Про відпустки”, від 15.11.1996 № 504/96-ВР, Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Водночас, згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Положеннями статті 4 Закону України “Про відпустки” від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
За приписами статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Частинами першою та третьою статті 59 Закону України “Про Національну поліцію” занотовано: служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України
За змістом статті 60 Закону України “Про Національну поліцію” проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За унормуванням пункту 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.
Статтею 93 Закону України “Про Національну поліцію” та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
В статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР “Про відпустки” встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” № 988 від 11 листопада 2015 р. (далі Постанова № 988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
За правилами пункту 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Порядку № 260 обумовлено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Верховний Суд в своїй постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 дійшов наступного висновку.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Верховний Суд відзначив, що законом не виключаються випадки коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19.
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою № 988 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Правилами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11.11.2015 занотовано: грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Враховуючи викладене вище, відповідач має виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій 2017-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 20 липня 2018 року.
За таких обставин позовні вимоги правомірно задоволено у повному обсязі.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем не доведено, що відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за відпустку, як учаснику бойових дій, за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, він діяв правомірно.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд вважає доводи апеляційної скарги цілком слушними, обґрунтованими, які базуються на постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 р. - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 р. у справі № 200/2484/20-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за відпустку, як учаснику бойових дій, за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 20 липня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 20 липня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко