ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
18 жовтня 2021 року справа №640/19598/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доМіністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МО України)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІ групи; 2) зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення ІІ групи інвалідності (21 липня 2020 року)
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, у зв'язку із тим, що зміна інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
На думку позивача, на момент первинного встановлення йому інвалідності строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавство не передбачало, а тому, він має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності та посилається на судову практику.
Ухвалою від 20 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/19598-/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
В матеріалах справи докази надання відповідачем відзиву на позовну заяву відсутні. Суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією дубліката посвідчення від 26 серпня 2020 року серії НОМЕР_1 .
У період з 11 липня 2014 року по 10 жовтня 2014 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в складі сектору «Д» в населених пунктах Амвросіївка, Гранітне, Савур Могила Донецької області.
Із витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04 лютого 2016 року №47 вбачається, що травма позивача, «ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини», постанову про причинний зв'язок по довідці №220, виданій ВЛК в/ч НОМЕР_2 скасовано.
Обставини отриманої травми підтверджуються довідкою польової пошти в/ч НОМЕР_3 від 03 березня 2015 року№1216 та довідкою польової пошти в/ч НОМЕР_3 від 03 березня 2015 року №1377.
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 лютого 2016 року серії 12ААА №514299, позивачу при первинному огляді встановлена ІІІ група інвалідності з 22 лютого 2016 року, причина інвалідності: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини».
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03 серпня 2020 року серії 12ААВ №015782, позивачу при повторному огляді встановлена II групу інвалідності з 21 липня 2020 року, причина інвалідності: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини».
Згідно витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі по тексту - Комісія) від 10 вересня 2020 року №130, Комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги солдату в запасі ОСОБА_1 , якого 17 березня 2015 року звільнено з військової служби та 22 лютого 2016 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААА №514299 від 22 лютого 2016 року), а 21 липня 2020 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12ААВ №015782 від 03 серпня 2020 року).
Вказане рішення мотивоване тим, що зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
У цьому ж рішенні зазначено про виплату позивачу допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в сумі 206 700,00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частинами другою та четвертою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
В частини дев'ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Як встановив суд, 22 лютого 2016 року позивачу первинно встановлена ІІІ група інвалідності, у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Разом з тим, спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 21 липня 2020 року.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло станом на 21 липня 2020 року - дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 163 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок №975.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №975 в редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01 січня 2014 року.
Згідно з частиною четвертою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року частину 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 163 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
Ухвалюючи зазначену постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі №760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі №825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
Правовідносини у даній справі щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому обмеження встановлені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку №975 застосовуються до позивача.
Як встановив суд, з дня первинного встановлення інвалідності позивачу ІІІ групи інвалідності - 22 лютого 2016 року, до дня встановлення позивачу ІІ групи інвалідності 21 липня 2020 року минуло понад два роки.
Отже, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №806/2187/18, постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, постановах Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №240/4982/19, від 22 липня 2021 року у справі №240/7459/19, від 28 вересня 2021 року у справі №420/2110/19, від 30 вересня 2021 року у справі №140/2217/19.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІ групи та зобов'язання відповідача прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність його поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );
Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022).
Суддя В.А. Кузьменко