Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 жовтня 2021 р. Справа№200/8744/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
14.07.2021 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення - 23.08.2019 по день фактичного розрахунку - 15.06.2021, грошову компенсацію у сумі - 220220 (двісті двадцять тисяч двісті двадцять) гривень 92 копійок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що при звільненні відповідачем не проведено з ним розрахунку індексації грошового забезпечення. Такі кошти були перераховані на банківський рахунок позивача лише 15.06.2021. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що на військовослужбовців не поширюються положення КЗпП України щодо порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Також зазначено, що індексація грошового забезпечення не є складовою заробітної плати, а тому на суму індексації не розповсюджуються вимоги ст.116, ст.117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця. Предметом цього адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Крім того, відповідачем наголошується, що має місце порушення норми ст.122 КАС України стосовно строку звернення позивача до суду з цією позовною заявою, оскільки відповідно до наказу від 18.12.2017 позивач був звільнений з військової служби, а позов ним подано до суду зі значним перевищення шестимісячного строку. З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.08.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
23.09.2021 ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України довідку про розмір виплат ОСОБА_1 у зв'язку з його звільненням.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_4 , дата видачі 15.06.2002, РНОКПП НОМЕР_3 , є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_5 , копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.17-20).
Відповідачем не заперечується, що позивач проходив службу за контрактом у Військовій частині Національної гвардії України НОМЕР_1 в період з 30 квітня 2015 року по 22 серпня 2019 року та підтверджується витягом з наказу №167 від 22.08.2019 (а.с.16).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/2760/21-а від 20.05.2021 визнано визнано протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації у повному обсязі грошового забезпечення за весь період його служби з 30.04.2015 по 22.08.2019. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не надання позивачу довідки про розмір грошового забезпечення з нарахуванням та виплати індексації доходів за період з 30.04.2015 по 22.08.2019. Зобов'язано Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за весь період його служби з 30.04.2015 по 22.08.2019 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та виплатити суму нарахованої індексації, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) надати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період з 30.04.2015 по 22.08.2019.
Зазначене рішення набрало законної сили 21.06.2021.
На виконання рішення суду Військовою частиною № НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено індексацію грошового забезпечення шляхом перерахунку 15.06.2021 на картковий рахунок грошових коштів в сумі 6367,04 грн (а.с.14).
Позивач, вважаючи протиправним проведений відповідачем несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення).
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Водночас, таке питання врегульоване Кодексом законів про працю України. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений в цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17 та від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Отже, ч.1 ст.117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Водночас, ч.2 ст.117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Зазначені правові висновки щодо застосування ст.117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.
Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України.
Суд погоджується з відповідачем у тому, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/2760/21-а від 20.05.2021 визнано протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації у повному обсязі грошового забезпечення за весь період його служби з 30.04.2015 по 22.08.2019. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не надання позивачу довідки про розмір грошового забезпечення з нарахуванням та виплати індексації доходів за період з 30.04.2015 по 22.08.2019. Зобов'язано Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за весь період його служби з 30.04.2015 по 22.08.2019 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та виплатити суму нарахованої індексації, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період з 30.04.2015 по 22.08.2019.
Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №813/356/16.
Враховуючи наведене, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України. Підставою цього є те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку, а саме, не виплатив індексацію грошового забезпечення.
Що стосується суми стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення - 23.08.2019 по день фактичного розрахунку - 15.06.2021, грошову компенсацію у сумі - 220220 (двісті двадцять тисяч двісті двадцять) гривень 92 копійок.
Відповідно до п.242 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 по справі №821/1226/16).
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 23.08.2019, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Згідно наданого відповідачем листа від 01.07.2021 №40/57/32-2194 (а.с.15), протягом 2 календарних місяців, що передували місяцю звільнення зі служби, позивачу нараховано та виплачено за червень 2019 року - 10146,00 грн, за березень 2019 року - 10146,00 грн.
Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 день.
Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 332,66 грн ((10146,00 грн+ 10146,00 грн) : 61 календарний день).
Затримка розрахунку при звільненні становить 662 календарних днів (період з 23.08.2019 до 14.06.2021).
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 220220,92 грн (середньоденне грошове забезпечення 332,66 грн х 662 календарних днів).
Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №816/1640/17.
У п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Враховуючи розмір індексації грошового забезпечення (6367,04 грн) та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (220220,92 грн), суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.
З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.
Суд прийшов до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи буде розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 3000,00 грн.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є виплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Чинним законодавством встановлено місячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Як свідчать матеріали справи, остаточний розрахунок із позивачем при звільненні проведений 15.06.2021, що підтверджується випискою з клієнт-банку позивача. Ці обставини також не заперечувались та були зазначені позивачем у позові.
Таким чином, датою, з якої позивач мав би дізнатися про порушення своїх трудових прав, є дата отримання ним нарахованих сум, тобто, 15.06.2021 .
Відтак, позивач звернувшись 08.07.2021 засобами поштового зв'язку до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, не пропустив місячний строк звернення до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (юридична адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення - 23.08.2019 по день фактичного розрахунку - 15.06.2021, грошову компенсацію у сумі - 3000 (три тисячі) грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 300 (триста) грн.
Повне судове рішення складено 18.10.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька