Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 жовтня 2021 р. Справа№200/10158/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, управління) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 07 липня 2021 року № 056550003609 про відмову в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання повторно розглянути заяву від 07 липня 2021 року про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за Списком №1-Шахтарі періодів роботи з 23 січня 1990 року по 19 листопада 1990 року на посаді «електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті» в Шахтоуправлінні «Ясинівське», з 15 лютого 1993 року по 08 вересня 1994 року на посаді «електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті» в Шахтоуправлінні «Ясинівське», з 09 вересня 1994 року по 10 листопада 1994 року на посаді «учня прохідника підземного з повним робочим днем в шахті» в Шахтоуправлінні «Ясинівське», з 11 листопада 1994 року по 31 березня 1995 року на посаді «прохідника підземного з повним робочим днем в шахті» в Шахтоуправлінні «Ясинівське», з 25 грудня 1995 року по 15 липня 2000 року на посаді «прохідника підземного з повним робочим днем в шахті» Шахтоуправлінні «Зуєвське», з 01 липня 2008 року по 31 жовтня 2008 року на посаді «прохідника підземного з повним робочим днем в шахті» в Шахтоуправлінні Донбас, з 01 листопада 2008 року по 29 лютого 2009 року на посаді «прохідника підземного з повним робочим днем в шахті» в шахті «Донбас», з 01 березня 2009 року по 07 листопада 2017 року на посаді «прохідника підземного з повним робочим днем в шахті» в шахтоуправлінні Донбас, з 01 вересня 1986 року по 11 січня 1990 року період навчання в СПТУ №106 м. Макіївки за спеціальністю «електрослюсар», з 26 листопада 1990 року по 18 листопада 1992 року період служби в армії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням відповідача від 07 липня 2021 року у призначенні пенсії було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком№1-Шахтарі.
Позивач вважає рішення управління протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Трудова книжка позивача має всі необхідні записи про роботу позивача повний робочий день у шахті.
Також позивач зазначив, що має більш ніж 15 років підземного стажу за Списком №1-Шахтарі, а отже має право на обчислення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
22 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач не надав довідок, що уточнюють пільговий стаж. За записами, що містяться в трудові книжці, відображені лише періоди роботи та назви посади, інформація про номер списку пільгової роботи відсутня. Також не надано документів, які свідчать про проведення атестації робочих місяць по умовам праці. В індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація по спеціальному стажу за спірні періоди роботи. Крім того, в дипломі позивача № НОМЕР_1 від 12.01.1990 прізвище заявника не співпадає з даними паспорту, а саме в дипломі - ОСОБА_2 , а в пасторі ОСОБА_3 . До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи з 01 січня 1999 року по 15 липня 2000 року, з 01 липня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, з 01 листопада 2008 року по 28 лютого 2009 року, з 01 березня 2009 року по 03 квітня 2010 року оскільки у відомостях Реєстру застрахованих осіб підтверджено проведення підприємством атестації робочих місць по умовам праці. Період з 01 червня 2014 року по 07 листопада 2017 року не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю даних в системі персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки від 07.07.2021 № 1425-5000373675 позивач є внутрішньо переміщеною особою.
07 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою призначення пенсії.
До заяви було додано: військовий квиток НОМЕР_4 від 26.11.1990 р., диплом про навчання НОМЕР_5 від 12.01.1990 р., довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 липня 2000 р. по день звернення, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про спосіб виплати пенсій, паспорт, трудова книжка від 02.02.1990 р.
Рішенням від 07 липня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача становить 18 років 4 місяці 24 дні, пільговий стаж 3 роки 3 місяці 18 днів.
Відповідно до розрахунку стажу позивача період роботи з 23 січня 1990 року по 19 листопада 1990 року зараховано тільки до страхового стажу, з 15 лютого 1993 року по 09 вересня 1994 року зараховано до страхового стажу, період роботи з 10 вересня 1994 року по 11 листопада 1994 року зараховано до страхового стажу, з 12 листопада 1994 року по 31 березня 1995 року зараховано до страхового стажу, з 29 грудня 1995 року по 31 грудня 1998 року зараховано до страхового стажу, з 01 січня 1999 року по 15 липня 2000 року зараховано до пільгового підземного стажу за Списком №1, з 01 липня 2008 року по 31 жовтня 2008 року - до пільгового підземного стажу за Списком №1, з 01 листопада 2008 року по 28 лютого 2009 року - до пільгового підземного стажу за Списком №1, з 01 березня 2009 року по 03 квітня 2010 року - до пільгового підземного стажу за Списком №1, з 04 квітня 2010 року по 31 травня 2014 року до страхового. Також до страхового стажу зараховано період проходження військової служби з 26 листопада 1990 року по 31 грудня 1991 року та з 01 січня 1992 року по 16 листопада 1992 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закону № 1058, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
З аналізу наведених положень, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Проте, у разі відсутності трудової книжки або записів у ній, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема, характер та тривалість роботи, необхідно надавати уточнюючи довідки підприємства.
Щодо спірних періодів трудового стажу позивача, його трудова книжка містить наступні записи:
- 01.09.1986 р. - 11.01.1990 р. навчався в СПТУ № 106 м. Макіївки за професією електрослюсаря підземного;
- 23.01.1990 р. прийнятий підземним електрослюсарем 4 розраду з повним робочим днем в шахті;
- 19.11.1990 р. звільнений за п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР в Радянську Армію;
- 26.11.1990 р. - 18.11. 1992 р. служба в Армії;
- 15.02.1993 р. прийнятий підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 09.09.1994 р. переведений підземним учнем прохідника з повним робочим днем в шахті;
- 11.11.1994 р. переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 31.03.1995 р. звільнений за ст. 38 КЗпП України;
- 25.12.1995 р. прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем в шахті;
- 15.07.2000 р. звільнений за власним бажанням;
- 01.07.2008 р. прийнятий прохідником 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті,тимчасово на 2 місяці;
- 28.08.2008 р. зарахований до штату постійно;
- 15.10.2008 р. прохідник 5 розряду з повним підземним робочим днем;
- 31.10.2008 р. звільнений за переведенням в ТОВ «Шахта «Донбасс»;
- 01.11.2008 р. прийнятий за переведенням прохідником 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
- 28.02.2009 р. звільнений за переведенням за ст. 36 КЗпП України;
- 01.03.2009 р. прийнятий прохідником 5 розряду з повним підземним робочим днем;
- 07.11.2017 р. звільнений за ст. 36 КЗпП України.
Дослідивши наведені записи у трудовій книжці, суд приходить до висновку, що такі записи містять всі необхідні відомості щодо характеру та тривалості роботи, що виключає необхідність надавати уточнюючі довідки.
Крім того, вказані професії позивача включені до Списку № 1, що затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 р. № 461 та відносяться до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою КМУ від 31.03.1994 № 202.
Суд не приймає посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву на відсутність документів, що свідчать про проведення атестації робочих місць як на підставу для не зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи та зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд звертає увагу, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Щодо посилань відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву на відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації по спеціальному стажу як на підставу для не зарахування періоду роботи до пільгового стажу, суд зазначає, що положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).
Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в реєстрі застрахованих осіб відомостей про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.
Суд також не приймає посилання відповідача на те, що в дипломі позивача № НОМЕР_1 від 12.01.1990 р. прізвище заявника не співпадає з даними паспорту, а саме в дипломі - ОСОБА_2 , а в пасторі Дірей, оскільки основний документ, що підтверджує трудовий стаж особи, а саме трудова книжка містить відомості про те, що у період 01 вересня 1986 року по 11 січня 1990 року позивач навчався в СПТУ № 106 м. Макіївки за професією електрослюсаря підземного.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до абз. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання.
Як вже зазначалось раніше, у період з 01 вересня 1986 року по 11 січня 1990 року позивач навчався в СПТУ № 106 м. Макіївки за професією електрослюсаря підземного та був прийнятий на роботу 23 січня 1990 року на посаду підземного електрослюсаря, а отже перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу становить менше ніж 3 місяці, що дає право позивачу на зарахування періоду його навчання до пільгового підземного стажу за Списком №1.
Крім того, згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент призову позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1-Шахтарі), а отже період проходження військової служби має зараховуватись до пільгового стажу.
Суд також критично ставиться до посилань відповідача на те, що період роботи з 01 червня 2014 року по 07 листопада 2017 року не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків та зазначає, що певний період стажу не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16)), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019р. (справа №688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 07 липня 2021 року № 05655003609 прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, встановленим в ч.2 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню. Таким чином, похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового підземного стажу за Списком№1-Шахтарі періодів роботи, підлягають задоволенню.
Разом з тим, як встановлено судом періоди роботи позивача з 01 січня 1999 року по 15 липня 2000 року, з 01 липня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, з 01 листопада 2008 року по 28 лютого 2009 року та з 01 березня 2009 року по 03 квітня 2010 року зараховані до пільгового стажу за Списком №1-Шахтарі, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового підземного стажу за Списком №1-Шахтарі цих періодів роботи, задоволенню не підлягають.
Судом також встановлено, що періоди роботи позивача з 25 грудня 1995 року по 28 грудня 1995 року та з 01 червня 2014 року по 07 листопада 2017 року та період навчання з 01 вересня 1986 року по 11 січня 1990 року не зараховані ані до страхового ані до пільгового стажу, а тому для належного захисту порушених прав позивача, суд, керуючись ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувавши до його пільгового стажу за Списком№1-Шахтарі період військової служби з 26 листопада 1990 року по 18 листопада 1992 року, періоди роботи з 23 січня 1990 року по 19 листопада 1990 року, з 15 лютого 1993 року по 31 березня 1995 року, 29 грудня 1995 року по 31 грудня 1998 року, з 04 квітня 2010 року по 31 травня 2014 року та до страхового та пільгового стажу за Списком №1-Шахтарі період навчання з 01 вересня 1986 року по 11 січня 1990 року та періоди роботи з 25 грудня 1995 року по 28 грудня 1995 року, з 01 червня 2014 року по 07 листопада 2017 року.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про часткове задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., судові витрати у розмірі 454 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056550003609 від 07 липня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 07 липня 2021 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового підземного стажу за Списком№1-Шахтарі період військової служби з 26 листопада 1990 року по 18 листопада 1992 року, періоди роботи з 23 січня 1990 року по 19 листопада 1990 року, з 15 лютого 1993 року по 31 березня 1995 року, 29 грудня 1995 року по 31 грудня 1998 року, з 04 квітня 2010 року по 31 травня 2014 року та до страхового та пільгового підземного стажу за Списком №1-Шахтарі період навчання з 01 вересня 1986 року по 11 січня 1990 року та періоди роботи з 25 грудня 1995 року по 28 грудня 1995 року, з 01 червня 2014 року по 07 листопада 2017 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 грн.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 11 жовтня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.І. Грищенко