ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
18.10.2021Справа № 910/4245/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "М11"
про забезпечення позову
у справі 910/4245/21
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "М11"
до 1) Київської міської ради; 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "М Т В"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербинської Олени Миколаївни
про визнання недійсними та скасування пунктів рішень, визнання незаконним наказу та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсним та скасування пункту розпорядження, визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання недійсними договорів
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "М11" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач-1), Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "М Т В" (далі - відповідач-4) про:
- визнання недійсними та скасування пункту 334 таблиці № 6 Додатку № 7 рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва", рішення 3 сесії XXIV скликання Київської міської ради від 26.12.2002 №220/380 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.12.01 №208/1642 та від 29.11.01 №151/1585" в частині включення у перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва житлового будинку за адресою: вул. Мечникова, буд. 11;
- скасування Свідоцтва про право власності від 15.11.2006, яке видане Головним управлінням комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації, на об'єкти нерухомого майна 28.12.2006 року запис № д.16п-156 в реєстровій книзі за № 1936-п на нежилі приміщення з № 1 по № 5 (з першого по п'яте) (групи приміщень № 63 (шістдесят три), загальною площею 247 кв.м., що знаходиться за адресою: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 11;
- визнання недійсним та скасування пункту 530 таблиці 6 Додатку 6 рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва";
- визнання недійсним та скасування пункту 530 таблиці 5 Додатку 6 Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві";
- визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки" в частині включення у перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва житлового будинку за адресою: вул. Мечникова, буд. 11; рішення Київської міської ради від 18.04.2013 №190/9247 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31 березня 2011 №100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки" в частині п. 146 доповнення до Додатка і до рішення КМР від 31.03.2011 №100/5487 щодо визначення об'єктом групи А, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, який підлягає приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення загальною площею 16.1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 11;
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Іченської Мар'яни Сергіївни з індексним номером 16098155 від 21.11.2013 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлове приміщення № 64 з реєстраційним номером 253568380000, загальною площею 16.1 кв.м., що знаходиться за адресою: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 11;
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Іченської Мар'яни Сергіївни з індексним номером 9896195 від 14.01.2014;
- скасування Свідоцтва про право власності від 14.01.2014, індексний номер 16097548, виданого Іченською Мар'яною Сергіївною, державним реєстратором Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві;
- визнання недійсним Договору купівлі-продажу №10/14 від 21.03.2014, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербинською О.М. та зареєстрованого за № 146 від 21.03.2014;
- скасування рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербинської Олени Миколаївни з індексним номером 11826431 від 21.03.2014, номер запису про право власності 5068749 від 21.03.2014 про державну реєстрацію права власності ТОВ "М Т В" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлове приміщення № 64 з реєстраційним номером 253568380000, загальною площею 16.1 кв.м., що знаходиться за адресою: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 11.
Позовні вимоги мотивовані необхідністю повернення в користування співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 11 приміщення підвалу, як майна, що належить всім без виключення співвласникам та має використовуватись як технічне приміщення шляхом скасування незаконних, на думку позивача, рішень відповідачів та визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4245/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
31.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивачем, крім заявлених раніше позовних вимог, заявлено вимоги про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1074 від 27.02.2007, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К., зареєстрованого в реєстрі за № 787;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 05.05.2008, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вишняковою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 795;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 12.05.2010, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко І.С., зареєстрованого в реєстрі за № 680;
- визнання протиправним та скасування рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. з індексним номером 85826 від 22.01.2013 про державну реєстрацію права власності ТОВ "М Т В" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежилі приміщення з № 1 по № 5 (з першого по п'яте) групи приміщень № 63 (шістдесят три) з реєстраційним номером 1933980000, загальною площею 247 кв.м., що знаходиться за адресою: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 11.
У підготовчому засіданні 23.06.2021 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.
12.10.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 5 (з першого по п'яте) групи приміщень № 63 (шістдесят три) з реєстраційним номером 1933980000, загальною площею 247 кв.м., що знаходяться за адресою: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 11 та накладення арешту на нежитлове приміщення № 64 з реєстраційним номером 253568380000, загальною площею 16.1 кв.м., що знаходиться за адресою: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 11.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідачем-4 вчиняються дії щодо відчуження вищевказаних нежитлових приміщень іншим особам, зокрема, як зазначає позивач, з розміщеного в мережі Інтернет рекламного оголошення йому стало відомо, що спірні приміщення було виставлено на продаж, відтак, на думку позивача, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відчуження спірного майна призведе до ускладнення виконання рішення у випадку задоволення позову і неможливості відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд звертає увагу, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Зазначені вище норми процесуального закону пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, яке застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим посилання позивача на ту обставину, що відповідач-4 набув спірні приміщення у власність незаконно є безпідставними та передчасними.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову заявником не було враховано висновків Верховного Суду про застосування п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19 та від 25.09.2020 у справі №925/77/20 щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Суд звертає увагу, що предметом позову є вимоги немайнового характеру, відтак заявником не доведено наявності зв'язку між заявленими ним заходами забезпечення позову і предметом спору, тобто обрані заявником заходи забезпечення позову не відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав та законних інтересів інших сторін. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відтак, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "М11" про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай