ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.10.2021Справа № 910/12378/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Солюшинс Груп", м. Одеса
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ
в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування", Дніпропетровська область, м. Жовті води
про стягнення 111 672,24 грн, -
30.07.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Солюшинс Груп" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 83 199,00 грн, суми пені в розмірі 9 986,90 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 14 547,70 грн, суми 3% річних в розмірі 3 938,64 грн за Договором №12с/71/53-142-01-20-01229 від 06.05.2020 року у зв'язку з неоплатою відповідачем поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 року у справі №910/12378/21 залишено позовну заяву б/н від 19.07.2021 без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
17.08.2021 року до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 відкрито провадження у справі №910/12378/21 за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, про що здійснено повідомлення на сайті Господарського суду міста Києва (https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/novyny/1168991/).
З метою інформування відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом було вчинено дії із повідомлення відповідача за допомогою засобів телефонного зв'язку, про що складено відповідну телефонограму від 18.08.2021 року.
Суд зазначає, що 25.08.2021 за номером телефону НОМЕР_1 інформацію по справі прийнято адвокатом відповідача Суховій О.В.
Отже, враховуючи викладені вище обставини суд використав усі можливі засоби повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.
08.09.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідачем сплачено 81 000,00 грн суми основної суми боргу. Окрім того, оскільки позивачем не було направлено на адресу відповідача рахунок на оплату, строк оплати не настав. Згідно контррозрахунку відповідача сума пені складає 9 786,08 грн, сума інфляційних втрат становить 14 547,60 грн, а сума 3% річних складає 3 734,54 грн.
05.10.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості в розмірі 83 199,00 грн. Щодо зазначених відповідачем обставин невиставлення йому рахунку на оплату, то позивач зазначив, що такі рахунки були виставлені відповідно до умов Договору.
Також 05.10.2021 року позивачем додано заяву про зменшення розміру позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 9 860,94 грн, суму 3% річних в розмірі 3 406,16 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 13 291,40 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого чудового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вкладене, враховуючи заяву позивача, суд приймає до розгляду подану заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
06.05.2020 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір №12с/71/53-142-01-20-01229 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві шафи з комплектацією (далі - продукція, код ДК 021:2015:31210000-1 - Електрична апаратура для комутування за захисту електричних кіл), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених Договором.
Найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна визначені в Специфікації (додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору. (п. 1.2. Договору).
Сума Договору є твердою та становить 164 199,00 грн, у тому числі ПДВ - 27 366,50 грн. (п. 3.3. Договору).
Розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 45 банківських днів з моменту проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю, відповідно до виробничих документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зазначений в Договорі, згідно рахунку-фактури наданого постачальником. (п. 3.4. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторони та реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом» та діє до 28.12.2020 року, а в частині виконання зобов'язань - до їх повного виконання. (п. 7.1. Договору).
Додатками №№ 1, 2 до Договору сторони оформили специфікацію товару та технічні характеристики.
Як вказує позивач, ним, на виконання умов Договору, було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001310 від 07.05.2020 року для оплати вартості товару на суму в розмірі 164 199,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної №РН-0001139 від 02.06.2020 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму в розмірі 164 199,00 грн.
Згідно відмітки на вказані видатковій накладній вхідний контроль відповідачем проведено 05.06.2020 року.
Товар було отримано уповноваженою особою відповідача згідно довіреності №85 від 02.06.2020 року.
У зв'язку з неоплатою товару, позивач 15.10.2020 року направив відповідачу вимогу про сплату існуючої заборгованості в розмірі 164 199,00 грн.
В подальшому відповідачем було сплачено позивачу суму основної заборгованості в розмірі 164 199,00 грн, а саме, згідно платіжного доручення №15861 від 31.03.2021 року та платіжного доручення №16088 від 11.05.2021 року на суму 83 199,00 грн.
Як зазначено в позові, відповідач, взяті на себе зобов'язання в повному обсязі за Договором виконав із порушенням визначених строків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 9 860,94 грн, суми 3% річних в розмірі 3 406,16 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 13 291,40 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір №12с/71/53-142-01-20-01229 від 06.05.2020 року належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 164 199,00 грн, що підтверджується зазначеними вище доказами та факт виставлення відповідачу рахунку-фактури для оплати.
Як передбачено пунктом 3.4. Договору Розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 45 банківських днів з моменту проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю, відповідно до виробничих документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зазначений в Договорі, згідно рахунку-фактури наданого постачальником.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).
При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.
Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем, про що міститься відповідний підпис на видатковій накладній.
Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності переданого за Договором товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до статті 692 ЦК України та п. 3.4. Договору відповідач повинен був оплатити вартість товару саме протягом 45 банківських днів з моменту проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.
Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено позивачу суму основної заборгованості в розмірі 164 199,00 грн згідно платіжного доручення №15861 від 31.03.2021 року та згідно платіжного доручення №16088 від 11.05.2021 року на суму 83 199,00 грн, тобто з порушенням.
Окрім того, зазначена обставина спростовує твердження відповідача щодо того, що позивачем не виставлявся відповідачу рахунок-фактура на оплату.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 343 ГК України, платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов'язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.
Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати.
Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 9 860,94 грн.
Окрім того, суд зазначає, що наведені відповідачем заперечення в цій частині не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 406,16 грн суми 3% річних та 13 291,40 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової суми заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 3 406,16 грн 3% річних та 13 291,40 грн інфляційних втрат.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 9 860,94 грн, сума 3% річних в розмірі 3 406,16 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 13 291,40 грн.
Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката в сумі 12 000,00 грн, то суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання адвокатом послуг позивачу (договір, акт виконаних робіт, рахунок на оплату, докази оплати).
Судовий збір, у розмірі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Автоматика та машинобудування» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 39688675, місцезнаходження: 52201, Дніпропетровська область, м. Жовті води, вул. Гагаріна, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Солюшинс Груп» (ідентифікаційний код 40352311, місцезнаходження: 65016, м. Одеса, вул. Макаренка, буд. 2А, кв. 173) суму пені в розмірі 9 860,94 грн (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 94 копійки), суму 3% річних в розмірі 3 406,16 грн (три тисячі чотириста шість гривень 16 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 13 291,40 грн (тринадцять тисяч двісті дев'яносто одна гривня 40 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійки).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов