07.10.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/588/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фермерського господарства "Улар",
вул. Шевченка, буд. 498 а, с. Семенівка, Пустомитівський район,
Львівська область, 81162;
поштова адреса: вул. Наддністрянська, буд. 157, с. Київець, Стрийський район,
Львівська область, 81646;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західторг ІФ",
вул. Довженка, буд.5 а, офіс 7, м. Івано-Франківськ, 76005;
вул. Хмельницького Богдана, буд.62, м. Київ, 01054;
про стягнення 449 375, 34грн, з яких: 400 000,00грн - аванс, 40 400,00грн - інфляційні втрати, 8 975,34 грн - 3% річних,
за участю:
від позивача: Яремко Павло Степанович - адвокат, (довіреність б/н від 26.05.2021; свідоцтво серія ЛВ №001534 від 26.06.2019);
від відповідача: не з"явились.
Фермерське господарство "Улар" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західторг ІФ" про
стягнення 449 375, 34грн, з яких: 400 000,00грн - аванс, 40 400,00грн - інфляційні втрати, 8 975,34 грн - 3% річних за неналежне виконання зобов"язання за договором купівлі-продажу №1710-19 П від 17.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову №401 від 13.09.2021 (вх№15426/21 від 14.09.2021).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх: - укладенням між сторонами договорів купівлі-продажу №1710-19 П від 17.10.2019, №2019-12-16/1 від 16.12.2019; - перерахуванням на рахунок відповідача, платіжними дорученнями №3577 від 27.01.2020, №3609 від 29.01.2020, №3905 від 17.02.2020, №3506 від 21.02.2020, №12 від 27.02.2020, №3613 від 05.03.2020, №4839 від 07.04.2020, №2207 від 13.04.2020, №2215 від 16.04.2020, №4964 від 17.04.2020, №1044 від 27.04.2020, №1187 від 04.05.2020, №1289 від 07.05.2020, №1438 від 15.05.2020, №57 від 23.07.2020, №6044 від 31.07.2020, №2382 від 05.08.2020, №22 від 06.08.2020, №2415 від 07.08.2020, №2724 від 07.09.2020, №245 від 10.09.2020, №246 від 10.09.2020 авансу за товар в загальній сумі 2 579 759,06грн; - неналежним виконанням відповідачем зобов"язання щодо поставки товару в повному обсязі на суму здійсненої передоплати 400 000,00 грн; - неповернення відповідачем авансу в розмірі 400 000, 00 грн на письмову вимогу №186 від 28.04.2021. Просить суд захистити його порушене право шляхом стягнення з відповідача в судовому порядку 400 000, 00грн авансу та покласти на відповідача додаткові юридичні обов'язки обумовлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 40 400,00грн - інфляційних втрат, 8 975,34 грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивує приписами статей 526, 570, 610, 611, 625, 1212 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судові засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 22.06.2021, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 30.06.2021. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.
Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західторг ІФ" (постачальник/відповідач) та Фермерським господарством "Улар" (покупець/позивач) укладено договори купівлі - продажу №1710-19 П від 17.10.2019, №2019-12-16/1 від 16.12.2019. Згідно умов цих договорів постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар в асортименті, за цінами, складовими і якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у накладних та інших додатках (специфікації, протоколи тощо), які є невід"ємними частинами договорів (пункти 1.1., 1.2. договорів).
Згідно з пунктами 1.3. 3.1., 3.2. договорів зобов"язання постачальника по поставці товару виникають на підставі замовлення покупця. Постачальник зобов"язується здійснити поставку партії товару на умовах DDР Інкотермс 2010 за адресою та в строк вказаний в замовленні. Замовлення може здійснюватись в письмовій, електронній, а також в усній формі. Замовлення не є невід"ємними частинами цих договорів.
Оплата за товар здійснюється протягом 12 банківських днів (пункт 2.6. договору №1710-19 П від 17.10.2019); 1 банківського дня (пункт 2.6. договору №2019-12-16/1 від 16.12.2019) з дати поставки. Під час узгодження кожного окремого замовлення сторонами може бути визначено інший порядок оплати партії товару (пункт 2.6. договорів).
Платіжними дорученнями №3577 від 27.01.2020, №3609 від 29.01.2020, №3905 від 17.02.2020, №3506 від 21.02.2020, №12 від 27.02.2020, №3613 від 05.03.2020, №4839 від 07.04.2020, №2207 від 13.04.2020, №2215 від 16.04.2020, №4964 від 17.04.2020, №1044 від 27.04.2020, №1187 від 04.05.2020, №1289 від 07.05.2020, №1438 від 15.05.2020, №57 від 23.07.2020, №6044 від 31.07.2020, №2382 від 05.08.2020, №22 від 06.08.2020, №2415 від 07.08.2020, №2724 від 07.09.2020, №245 від 10.09.2020, №246 від 10.09.2020 (а.с.11-32) позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 2 579 759,06грн за зерно пшениці, сою, кукурудзу згідно договорів купівлі - продажу №2019-12-16/1 від 16.12.2019, №1710-19 П від 17.10.2019.
Поставка товару відповідачем позивачу на загальну суму 2 159 336,00грн вбачається з підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №30000060 від 07.04.2020, №30000067 від 15.04.2020, №30000008 від 24.01.2020, №30000023 від 11.02.2020, №30000217 від 22.09.2020, №30000144 від 19.07.2020, №30000156 від 30.07.2020, товарно-транспортних накладних №60/1 від 07.04.2020, №60/2 від 07.04.2020, №67/1 від 15.04.2020, №67/2 від 15.04.2020, №8 від 24.01.2020, №23/1 від 11.02.2020, №23/2 від 11.02.2020, №217 від 22.09.2020, №144/1 від 19.07.2020, №144/2 від 19.07.2020, акту №25 від 12.02.2020 (а.с.97, 103-122).
Наявність невиконаного зобов"язання перед позивачем на суму 420 423,06 грн відповідач визнав, підписав та скріпив печаткою акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 - 01.01.2021 (а.с.95). Одночасно платіжним дорученням №877 від 16.04.2021 відповідач повернув позивачу кошти в сумі 20 423,06грн (а.с.128). Проте доказів поставки товару чи повернення коштів в розмірі 400 000,00грн на письмову вимогу позивача №186 від 28.04.2021 (а.с.33-35) відповідач суду не подав.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 400 000,00грн - авансу, 40 400,00грн - інфляційних втрат, 8 975,34 грн - 3% річних.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Договори купівлі - продажу №1710-19 П від 17.10.2019, №2019-12-16/1 від 16.12.2019 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (стаття 664 Цивільного кодексу України).
Як вказують приписи частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з нормою частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 4 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Тобто, наведена норма є спеціальною нормою, яка регулює такі правовідносини. Умовою для застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання з передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким способом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову, що і здійснено в даному випадку. При цьому, позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою №186 від 28.04.2021 (отримана відповідачем 05.05.2021) про повернення авансу в сумі 400 000,00грн у зв"язку з непоставкою товару.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не довів перед судом виконання своїх зобов"язань щодо поставки оплаченого позивачем товару, обумовленого договорами купівлі-продажу №1710-19 П від 17.10.2019, №2019-12-16/1 від 16.12.2019, то вимога позивача про стягнення з відповідача авансу в розмірі 400 000,00грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Поряд з цим, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
За змістом статей 509, 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї правової норми поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли у покупця має виникає законне право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичною непоставкою товару у відповідача (постачальника) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є грошовим зобов'язанням. У відповідача виникло перед позивачем грошове зобов"язання в розмірі 400 000,00грн, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати в сумі 400 000,00грн у зв'язку із непоставкою товару, то правомірною визнається судом вимога позивача про покладення на відповідача додаткових юридичних обов"яків, обумовлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних. Проте, при здійсненні перевірки правильності проведених позивачем розрахунків інфляційних втрат на суму 40 400,00грн, 3 % річних на суму 8 975,34 грн (а. с. 8), судом встановлено, що позивачем необґрунтовано визначено період з 01.09.2020 по 31.05.2021 для таких нарахувань. Беручи до уваги те, що позивачем документально не підтверджено перед судом в який строк мало бути виконано зобов"язання відповідача з поставки товару, а зміст договорів купівлі-продажу №1710-19 П від 17.10.2019, №2019-12-16/1 від 16.12.2019 не дають змоги визначити цей строк (згідно з пунктами 1.3., 3.1.. 3.2. договорів замовлення на поставку товару з зазначенням строку поставки можуть здійснюватись і в усній формі), то суд з урахуванням правил частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача 3% річних за період з 13.05.2021 (семиденний строк з дня пред"явлення вимоги - 05.05.2021) по 31.05.2021 (граничний період визначений позивачем у розрахунку) в сумі 624,66 грн, відповідно інфляційних втрат за вересень 2021 в сумі 5 200,00грн.
З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 400 000,00грн - неповернутого авансу, 5 200,00грн - інфляційних втрат, 624,66 грн - 3% річних. В частині стягнення 35 200,00грн - інфляційних втрат, 8 350,68 грн - 3% річних відмовити.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Фермерського господарства "Улар" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західторг ІФ" про стягнення 449 375, 34грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західторг ІФ", вул. Довженка, буд. 5 а, офіс 7, м. Івано-Франківськ, 76005 (ідентифікаційний код 40374602) на користь Фермерського господарства "Улар", вул. Шевченка, буд. 498 а, с. Семенівка, Пустомитівський район, Львівська область, 81162 (ідентифікаційний код 32461669) 400 000,00 грн (чотириста тисяч грн 00 коп.) - авансу, 5 200,00 грн (п"ять тисяч двісті грн 00 коп.) - інфляційних втрат, 624,65 грн (шістсот двадцять чотири грн 65 коп.) - 3% річних, 6 087,36 грн (шість тисяч вісімдесят сім грн 36 коп.) - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 18.10.2021
Суддя С.Кобецька