30.09.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/114/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу та Білоберізької сільської ради
до відповідача: Державного підприємства "Гринявське лісове господарство"
про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 2382197 грн 99 коп.
за участю:
від прокуратури: Хамець Любомир Миколайович,
від позивача: Державної екологічної інспекції Карпатського округу: Голубчак Наталія Вікторівна,
від позивача: Білоберізької сільської ради: представник не з"явився,
від відповідача: Чмихов Юрій Анатолійович
встановив: Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу та Білоберізької сільської ради звернувся в суд із позовною заявою до Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 2382197 грн 99 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду є порушення, яке полягає у невідшкодуванні відповідачем шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті його господарської діяльності, та відповідно ненадходженням до місцевого бюджету коштів та неналежне здійснення суб"єктом владних повноважень заходів щодо захисту інтересів держави, мотивоване відсутністю коштів для сплати судового збору.
За таких обставин, суд визнав обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Білоберізької сільської ради.
17.02.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 15.03.2021, яке суд постановив відкласти на 05.04.2021, 17.05.2021 та 09.06.2021.
06.05.2021 представник відповідача подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вх.№6547/21), який суд прийняв до розгляду; клопотання про залишення позовної заяви без руху (від 17.05.2021 вх.№7097/21), в задоволенні якого суд відмовив, з огляду на наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, про що постановив протокольну ухвалу в судовому засіданні 17.05.2021; клопотання про залучення спеціаліста (від 17.05.2021 вх.№7095/21), в задоволенні якого 09.06.2021 суд відмовив, враховуючи заперечення Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вх.№7517/21 від 21.05.2021), відповідно до яких вказано, що представник Державної екологічної інспекції Карпатського округу володіє достатніми спеціальними знаннями і навичками в питаннях, які належать до предмета доказування та вказана в клопотанні посадова особа є заінтересованою особою у цій справі.
12.05.2021 від прокуратури надійшла відповідь на відзив (від 12.05.2021 вх.№6847/21), яку суд прийняв до розгляду.
17.05.2021 від Державної екологічної інспекції Карпатського округу надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вх.№7167/21, яку суд прийняв до розгляду.
Від прокуратури надійшло заперечення щодо клопотань відповідача (від 07.06.2021 вх.№8504/21) та клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка (від 08.06.2021 вх.№8602/21), які суд приєднав до матеріалів справи.
09.06.2021 від відповідача надійшло заперечення по справі (вх.№8704/21) із клопотанням про приєднання до матеріалів справи пояснень свідків, яке суд враховуючи положення ст.88 ГПК України та усне клопотання представника відповідача про поновлення строку на його подання, задоволив.
09.06.2021 суд закрив підготовче провадження та розгляд справи по суті призначив на 21.07.2021. В судовому засіданні 21.07.2021 суд відклав розгляд справи до 31.08.2021, в якому оголосив перерву до 23.09.2021 та викликав в судове засідання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2
23.09.2021 суд оголосив перерву до 30.09.2021.
29.09.2021 представник відповідача подав письмові пояснення вх.№15224/21, які суд приєднав до матеріалів справи.
Представник позивача - Білоберізької сільської ради в судові засідання жодного разу не з'явився, 02.08.2021 електронною поштою надійшла заява про розгляд справи без його участі вх.№12050/21.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами без участі представника позивача Білоберізької сільської ради.
В судовому засіданні 30.09.2021 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокурора та позивача.
Позов мотивовано тим, що в результаті позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території ДП "Гринявське лісове господарство" працівники Державної екологічної інспекції Карпатського округу виявили факт правопорушення - незаконну рубку дерев в кварталі №32 виділи №2,4,5 площею 0,4 га, та у кварталі 32 виділ 7.1. площею 2,5 га; вказаний факт зафіксували у відомостях №1, 2,3,4,5,6,7,8 обліку пнів незаконно зрубаних дерев; за результатами проведеного заходу склали акт державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №208 від 05.06.2020; відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" провели розрахунок розміру шкоди, завданої лісу незаконною рубкою дерев на території лісового фонду відповідача, яка становить 2382197 грн 99 коп. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 1166,1172 Цивільного кодексу України, статтями 1,7,8,17,19,63,64,68,69,86,90, 105,107 Лісового кодексу України, статтями 5,40,47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Заперечення відповідача.
Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що інспектори ДЕІ в Акті перевірки вказали недостовірні відомості щодо кількості та ознак незаконно зрубаних дерев, відповідно розрахунок шкоди є неправомірним; Акт перевірки складений після закінчення робочого часу, тому не містить підписів працівників відповідача; представники Державної екологічної інспекції при складанні Акта №208 від 05.06.2020 не врахували факт проведення у 2014 році розчистки квартальної просіки по межі виділу №7.1 кварталу №32, у 2015 році вибіркової санітарної рубки у цьому ж виділі, у 2017 році суцільної лісовідновної рубки; позивач не надав обґрунтованої відповіді на зауваження ДП "Гринявський лісгосп" щодо спірного Акта; Акт №208 від 05.06.2020 не міг бути оскарженим у судовому порядку, оскільки на його підставі не складено жодного розпорядчого документу; акт не є рішенням органу владних повноважень.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, завданої лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства.
Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу №201 від 01.06.2020 та направлення на перевірку №188 від 01.06.2020 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу проведено позапланову перевірку дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на території ДП "Гринявське лісове господарство". За результатами перевірки встановлено факт порушення природоохоронного законодавства, про що складений Акт №208 від 05.06.2020, на підставі якого розраховано розмір шкоди в сумі 2382197 грн 99 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений вище Акт відповідач у день вручення 05.06.2020 не підписав, оскільки він був складений в кінці робочого дня; на підприємстві залишився тільки директор, котрий не мав змоги одразу з ним ознайомитися та надати письмові зауваження.
10.06.2020 примірник Акта №208 від 05.06.2020, розрахунок розміру шкоди та відомості №1-8 обліку пнів незаконно зрубаних дерев позивач надіслав відповідачу (лист №02.5-13/912/1046).
Із фактами, зазначеними у Акті №208 відповідач не погодився, про що зазначив у листах №01-02/139 від 18.06.2020 та від 25.06.2020, зокрема вказав, що проведена перевірка проведена із порушенням норм чинного законодавства, оскільки при розрахунку розміру шкоди інспектор керувався невідомим алгоритмом, адже при суцільній рубці застосовується облік за площею та свідомо не взяв до уваги попередні рубки; у відомостях №2-8 не виокремлено які із дерев зрубані на законних підставах.
14.07.2020 ДЕІ Карпатського округу у відповідь на зазначені вище листи рекомендувала відповідачу звернутися до суду, оскільки факти викладені у цих листах є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
З метою досудового врегулювання спору, позивач 12.06.2020 надіслав відповідачу претензію №06-09/1084 на суму 2382197 грн 99 коп., докази надсилання долучені до матеріалів справи, яку останній залишив без задоволення, що стало причиною звернення до суду із позовом про стягнення шкоди.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач до відзиву долучив :
- Лісорубні квитки №142 від 27.10.2014, №44 від 05.02.2015, №23 від 06.03.2017, №26 від 06.03.2017, № 8 від 10.01.2018;
- Польові перелікові відомості дерев, призначених у рубку за 2014, 2015, 2017;
- Листок наземної сигналізації про появу шкідників та хвороб від 20.11.2014;
- Акт перевірки наземної сигналізації про появу шкідників та хвороб лісу від 20.11.2014;
- Акт про виявлені розбіжності у матеріалах лісовпорядкування від 09.02.2017;
- Відомість польового обліку природного поновлення;
- Матеріально-грошову оцінку лісосіки №1178, №1816; №2176;
- Нумераційну відомість дерев, призначених у вибіркову санітарну рубку;
- План-схему ДП "Гринявське лісове господарство".
Також для встановлення обставин на які посилаються сторони, достовірності та повноти інформації зазначеної сторонами в поданих доказах, суд керуючись статтями 88 та 89 ГПК України, викликав в судове засідання свідків: ОСОБА_1 - керівника ДП "Гринявське лісове господарство" та ОСОБА_2 - головного спеціаліста відділу державного екологічного(нагляду) контролю природно-заповідного фонду, лісів та рпослинного світу Управління державного екологічного (нагляду ) контролю в Івано-Франківській області- державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу.
Показання свідка ОСОБА_1 .
В судовому засіданні надав такі показання: позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища проводилася за заявою громадянина ОСОБА_3 на підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу. При проведенні перевірки були присутні працівники відповідача, проте їм не було відомо про мету та завдання перевірки. Акт перевірки 05.06.2020 він не підписав, оскільки у робочий час не встиг ознайомитися із ним через великий обсяг інформації зазначеної у Акті. Свою незгоду із результатом перевірки відповідач виклав у листах, які надіслані на адресу позивача. Заперечив кількість дерев, які визначені за результатом перевірки як незаконно зрубані. Вказав, що інспектор не врахував, що у лісництві у спірному кварталі проведені розчистка квартальної просіки, вибіркова санітарна рубка, лісовідновна оздоровча рубка та пройшов вітролом, тому розрахунок шкоди є недоведеним.
Показання свідка ОСОБА_2 .
В судовому засіданні свідок ствердив, що участь у проведенні перевірки приймали два працівники лісгоспу та представник УСБУ. Під час проведення ним перевірки винесено в натурі контур ділянки, відведеної згідно лісорубного квитка №23 від 06.03.2017 та матеріалів відведення. Облік пнів проведено в межах цього контуру. Під час проведення попенного переліку дерев у спірному 32 кварталі виділі 7.1 на кореневих лапах були відсутні затіски та відпускні тавра (відмічено тільки один пень з тавром, який в облік не взятий) та виявлено 1202 пнів зрубаних дерев. Зазначив, що 370 дерев із числа виявлених зрубані незаконно. До цього висновку інспектор дійшов шляхом розрахунків та співставлення матеріально-грошової оцінки лісосіки, на підставі якої виданий лісорубний квиток №23 від 06.03.2017. Зазначив, що офіційного зразка відомості обліку зрубаних дерев не встановлено, тому він використовував бланки, які були в наявності. Однак цей документ не є таким, що став підставою для розрахунку; основним документом, який підтверджує розмір шкоди є Акт №208 від 05.06.2020.
Вказав, що під дією природних факторів пні зрубаних дерев у 2014-2015 років відрізнялися від пнів зрубаних дерев у 2017 році, тому не були обліковані. Зазначив, що він особисто не проводив обміри кожного пня (він працював із одним із співробітників лісгоспу, з іншим - працівник СБУ). Зі слів свідка, працівники лісу намагалися вказати менший діаметр, на його зауваження зазначали більший, оскільки він вказував, що вік лісу 80 років. Відсутність в акті детального розрахунку із зазначенням всіх його складових, пояснив браком часу, все розраховував на чернетках в акт записав тільки результат. Відсутність у відомостях в графі "ознака" запису напроти кожного дерева, пояснив, що всі дерева сухостійні. Таку ознаку застосовував до всіх дерев, бо визначити та довести що дерево сироростуче майже неможливо, а також якщо би він зазначив іншу ознаку, то розмір шкоди був би значно більшим.
Розрахунок шкоди проведений шляхом перерахунку на висоту грудей, відповідно до Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України від 21.01.2013 №9 та додатку №1 до постанови КМУ від 23.07.2008 №665.
Вислухавши показання свідків, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
За приписами ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Достовірність - це якісна характеристика, що повинна бути властива кожному конкретному доказу для отримання ним можливості бути використаним у господарському процесі.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відтак оцінюючи представлені сторонами докази суд врахував, що шкода завдана навколишньому природному середовищу визначається за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до припинення росту, виходячи з діаметру дерева у корі біля шийки кореня як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Таксами встановлюється залежність розміру шкоди за кожне окреме дерево виходячи з діаметру його зрізу. При цьому, за кожне сантиметрове перевищення 50-ти сантиметрового діаметра розмір шкоди збільшується на 105,00 грн. А також те, що при визначенні розміру враховується ознака, оскільки за незаконне вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшується у 2 рази. З наведеного слідує, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.
Однак як вбачається з матеріалів справи для обчислення розміру шкоди позивач брав за основу відомості незаконно зрубаних пнів складені інспектором при перевірці, в яких зазначені, порода дерева, ознака (яка вказана тільки напроти деяких дерев, за словами свідка він мав на увазі, всі дерева з такою ознакою) та діаметри пнів, які як вказав свідок -інспектор Перебойчук В.С. сам не замірював, а тільки контролював та вказував писати більший, якщо лісники його заменшували. Крім того, в заяві свідка вказано, що у відомостях зазначена інформація щодо незаконно зрубаних дерев; у судовому засіданні вказав, що це всі зрубані дерева, які знаходились на території на якій проводилась перевірка. Пізніше на зауваження представника відповідача про неврахування пнів зрубаних у 2014 та 2015 роках зазначив, що пні зрубані в цих роках він не брав до уваги, так як вони відрізнялися від тих, які врахував. Критеріїв за якими визначав рік в якому зрубане дерево в акті не зазначив, в судовому засіданні не назвав. Більше того зазначив, що вказані відомості не є основою для нарахування шкоди, таким документом є акт.
Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України.
Відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, як обов"язкової умови для настання відповідальності.
З приводу не оскарження акта перевірки, що свідчить про його визнання відповідачем, суд зазначає, що Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 19 та ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ст. 54 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Статтею 69 Лісового кодексу України передбачено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком та на виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені дозволом.
Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст.64, ч. 1, 5 ст.86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
Отже, законодавством на відповідача покладено обов'язок охорони лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Згідно з приписами ст. 68 і ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Висновок.
Враховуючи викладене, прокурор та позивач не довів на підставі належних та достовірних доказів розмір шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки лісу, що є обов'язковою умовою для застосування цивільно-правової відповідальності, тому суд дійшов висновку про відмову в позові про стягнення з відповідача 2382197 грн 99 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Судові витрати
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір в сумі 35732 грн 97 коп., що підтверджується платіжним дорученням №128 від 05 лютого 2021 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в позові, судовий збір в сумі 35732 грн 97 коп., суд покладає на Івано-Франківську обласну прокуратуру.
Керуючись статтями 2, 13, 14, 73, 74, 77, 78, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу та Білоберізької сільської ради до Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 2382197 грн 99 коп. відмовити.
Судові витрати покласти на Івано-Франківську обласну прокуратуру.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.10.2021
Суддя Т. В. Максимів