Справа № 308/1692/19
Закарпатський апеляційний суд
13.10.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/47/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19. 03. 2019.
Цією постановою:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно постанови суду від 29. 07. 2021 ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 06. 02. 2019 близько 21 год. 20 хв., між с. П. Комарівці та с. Галоч, Ужгородського району, керував транспортним засобом марки «Дейво Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя) та відмовився у присутності двох свідків від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що суд порушив його права і розглянув справу без його і захисника участі, не перевірив пояснень свідків, не опитав за його клопотанням поліцейського, який склав протокол, чим порушено ст. 252 КУпАП щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження усіх обставин справи. Просить постанову скасувати та закрити провадження у справі.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Чейпеш Р.В. на розгляд справи щодо ОСОБА_3 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити
-2-
судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Чейпеша Р.В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наведені доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
-3-
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 06. 02. 2019 близько 21 год. 20 хв., між с. П. Комарівці та с. Галоч Ужгородського району, керував транспортним засобом марки «Дейво Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя) та відмовився у присутності двох свідків від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_3 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №048667 від 06. 02. 2019, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 06. 02. 2019, які засвідчили факт відмови водія ОСОБА_3 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, рапортом поліцейського СРПП Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області Гоги Т.В., даними відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_3 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, за наявності підстав не довіряти технічним приладам, наявним у працівників поліції.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2. Інструкції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський СРПП Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області Гога Т.В. був упереджений при складанні протоколу щодо ОСОБА_3 і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09. 11. 2015.
Крім того, апеляційний суд оглянув відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_3 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
-4-
Наведені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі доводи про незаконність постанови суду у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не допитав свідків та автора протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними, оскільки ним жодних відомостей, які б викликали необхідність з'ясування безпосередньо у свідків тих чи інших обставин, ні у клопотанні, ні в апеляційній скарзі не наведено, між тим обставини, зазначені у протоколі з достовірністю встановлені здобутими по справі вищенаведеними доказами.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_3 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови щодо ОСОБА_3 , яке полягало у нез'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_3 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Доводи апеляційної скарги з приводу неналежності окремих доказів носять формальний характер та такий висновок не спростовують.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що захистом не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів чи виклику свідків, не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського Ужгородського міськрайонного суду від 19. 03. 2019 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя