печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24992/21-ц
27 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя: Матійчук Г.О.,
секретар судового засідання: Сеньковська В.Я.,
справа №757/24992/21-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»
третя особа: ОСОБА_2 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
представник позивача: адвокат Капля Аліна Степанівна,
У травні 2021 року позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в сумі 185 962,11 грн, три проценти річних та інфляційне збільшення боргу в сумі - 9 247,65 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження - 2 500 грн, моральну шкоду - 20 000 грн та відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що 14.01.2021 року в м. Києві на вул. Льва Толстого в м. Києві водій ОСОБА_2 керуючи екскаватором-навантажувачем марки «БОБКАТ», державний номер НОМЕР_1 не надав йому (позивачу) перевагу у русі в порушення п.п. 2.3б, 10.2. Правил дорожнього руху України, в результаті чого сталась ДТП.
В момент пригоди він керував власним автомобілем марки Рено, державний номер НОМЕР_2 і наслідком пригоди є пошкодження його транспортного засобу (ТЗ).
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/1537/21 від 03.02.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, що сталась 14.01.2021 року та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність третьої особи в момент ДТП застрахована не була.
Водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» та виконував свої трудові обов'язки.
Екскаватор-навантажувач «БОБКАТ», державний номер НОМЕР_1 належить відповідачу на праві власності.
Згідно Звіту №55/91.01.21 від 18.01.2021 року матеріальний збиток власнику автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_2 становить 185 962,11 грн.
За проведення експертного дослідження він сплатив 2 500 грн.
Крім того вважає, що за період з 14.01.2021 року (настання пригоди) по 05.05.2021 року (дата звернення до суду) відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, а саме три проценти річних та інфляційні втрати, в сумі 9 247,65 грн.
Зазначає, що в результаті ДТП йому нанесено ще і моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000 грн.
Добровільно відшкодувати завдану своїм працівником шкоду відповідач відмовився, в зв'язку з чим він звернувся до суду із даним позовом і просить його задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.
Відповідач своїм правом надати відзив на позов не скористався.
Про розгляд даної справи обізнаний, про що свідчить заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 45-54).
Третя особа своїх пояснень по суті позову не надав.
До суду повернувся конверт, направлений судом на адресу третьої особи, яка зазначена в позовній заяві та в постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року: АДРЕСА_1 , з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, третя особа вважається належно повідомленим про розгляд даної справи.
За ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 14.01.2021 року на вул. Льва Толстого, 61 в м. Києві сталась ДТП за участю автомобіля «Рено-Мастер», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності, та екскаватора-навантажувача «БОБКАТ В 700», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року (справа №760/1537/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано штрафу (а.с. 13).
Екскаватор-навантажувач «БОБКАТ В 700», державний номер НОМЕР_1 - належить АТ «Українська залізниця» (а.с. 35).
Автомобіль «Рено-Мастер», державний номер НОМЕР_2 - належить ОСОБА_1 (а.с. 14).
За повідомленням відповідача на запит адвоката договори добровільного страхування цивільно-правової відповідальності водія екскаватора-навантажувача «БОБКАТ В 700», державний номер НОМЕР_1 товариством не укладались (а.с.32).
В результаті ДТП ТЗ «Рено-Мастер», державний номер НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до Звіту №55/91.01.21 від 18.01.2021 року матеріальний збиток, завданий власнику ТЗ «Рено-Мастер», державний номер НОМЕР_2 становить 185 962,11 грн (а.с. 15-21).
Послуги експерта за складання Звіту №55/91.01.21 від 18.01.2021 року склали 2 500,00 грн (а.с. 30).
За твердженнями позивача, ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем. Вказана обставина відповідачем не спростована, тому суд вважає її встановленою.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 3 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р., зокрема, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
Відповідно до положень законодавства, відповідач зобов'язаний відшкодувати матеріальну шкоду завдану його працівником позивачу.
Таким чином, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Отже, за вказаних обставин та з урахуванням положень діючого законодавства позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» є обґрунтованими в частині матеріальних збитків.
Що стосується штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, то суд відмовляє у задоволені цієї вимоги, на підставі п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, де зазначено, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика.
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, то слід зазначити наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Позивачем не доведено, що йому в результаті ДТП спричинена моральна шкода, крім того в обґрунтування цієї вимоги ним не надано належних, допустимих та достатніх доказів, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи, що суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та штрафних санкцій, судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно задоволеним вимогам.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з відповідача на користь відповідача належить стягнути 1 884,62 грн судових витрат (судового збору).
Керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1172 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 76-81, 82, 133, 141, 258-259, 263-265, 274 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 185 962,11 грн та 2 500 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 1 884,62 грн судового збору.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.
Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса6 АДРЕСА_1 .
Суддя Г.О. Матійчук