Справа № 450/4269/21 Провадження № 1-кс/450/772/21
13 жовтня 2021 року слідчий суддя Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду м. Пустомити клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_8 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Волиця Мостиського району Львівської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимому, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
12 жовтня 2021 року слідчий СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_7 звернувся з клопотанням, погодженим прокурором Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_8 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб без визначення розміру застави.
Мотивував клопотання тим, що 10 жовтня 2021 року поліцейські ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час несення служби близько 15 год. 30 хв. отримали усне повідомлення про можливі неправомірні дії, а саме заподіяння тілесних ушкоджень невідомій жінці, що мало місце на 11 км + 100 м автодороги «Львів - Шегині». З метою перевірки інформації та припинення неправомірних дій вказані особи прослідували на місце події, де виявили ОСОБА_5 , який шарпав за одяг свою дружину ОСОБА_11 та намагався заподіяти їй тілесні ушкодження. В ході з'ясування обставин ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, поводив себе агресивно, не виконував законні вимоги працівників поліції щодо припинення протиправної поведінки. В подальшому ОСОБА_5 з метою заволодіння службовою зброєю, а саме автоматом АКС74-У, який перебував у поліцейського ОСОБА_9 , підбіг до нього і зі словами «дай автомат», умисно раптово наніс йому у праву руку два удари кулаком лівої руки. Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 своїм тілом накинувся на поліцейського ОСОБА_9 , в результаті чого останній впав на спину та вдарившись головою об землю отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правої кисті, поверхневу травму волосистої частини голови. 10 жовтня 2021 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 11 жовтня 2021 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб без визначення розміру застави, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, має можливість впливати на потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , може вчинити інше кримінальне правопорушення, у нього наявні документи, які дозволяють виїзд за межі території України, раніше неодноразово виїжджав за межі території України, зокрема на тривалий термін, що свідчить про наявність підстав вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування і суду. На підставі наведеного просив задовольнити клопотання.
В судовому засіданні слідчий СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_4 та прокурор Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 клопотання підтримали з підстав, зазначених у ньому, надали пояснення аналогічні викладеним у такому та просили таке задовольнити.
Підозрюваний та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просили застосувати домашній арешт.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу та особу підозрюваного, приходжу до висновку, що клопотання підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 жовтня 2021 року стверджується, що 10 жовтня 2021 року внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України (кримінальне провадження № 12021141430000200).
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 10 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_5 затриманий о 16 год. 30 хв. 10 жовтня 2021 року.
11 жовтня 2021 року о 16 год. 05 хв. ОСОБА_5 оголошено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
З консультаційних висновків спеціаліста КНП КЛШМД м. Львова від 10 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_9 завдано тілесних ушкоджень у виді поверхневої травми волосистої частини голови, забою правої кисті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені ст. 178 КПК України.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.
Згідно п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь, який може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В судовому засіданні, шляхом огляду відеозапису з нагрудних камер працівників УПП, встановлено, що не відповідають дійсності викладені в мотивах клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, а саме: "... де виявили ОСОБА_5 , який шарпав за одяг свою дружину ОСОБА_11 та намагався заподіяти їй тілесні ушкодження. В ході з'ясування обставин ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, поводив себе агресивно, не виконував законні вимоги працівників поліції щодо припинення протиправної поведінки. В подальшому ОСОБА_5 з метою заволодіння службовою зброєю, а саме автоматом АКС74-У, який перебував у поліцейського ОСОБА_9 , підбіг до нього і зі словами «дай автомат», умисно раптово наніс йому у праву руку два удари кулаком лівої руки. Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 своїм тілом накинувся на поліцейського ОСОБА_9 , в результаті чого останній впав на спину та вдарившись головою об землю отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правої кисті, поверхневу травму волосистої частини голови...".
З вказаного відеозапису вбачається, що під час суперечки ОСОБА_5 з особою чоловічої статі, який виявився його тестем, підозрюваний в агресивному стані намагався заволодіти службовою зброєю працівника поліції, погрожуючи при цьому невідомій особі. В процесі цих обставин між підозрюваним та працівником поліції застосовувалася фізична сила, яка призвела до отримання забою правої кисті, поверхневої травми волосистої частини голови, що свідчить про обґрунтованість підозри.
Однак, слідчим суддею не здобуто, а сторонами кримінального провадження не надано і не наведено жодних доказів та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, які б свідчили про наявність зазначених у клопотанні мотивів обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, підозра у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, а також наявність у підозрюваного паспорта для виїзду за кордон, докази якого не надано органом досудового розслідування, не може свідчити про можливе ухилення та переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування чи суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків, експертів, вчинення іншого кримінального правопорушення, створення перешкод кримінальному провадженню іншим чином, представлення загрози для суспільства, і такі твердження є лише припущеннями.
У органу досудового розслідування та органу обвинувачення наявна лише одна мета, яка полягає у позбавленні особи вільного пересування, а саме обмеження волі шляхом взяття під варту, без обґрунтованих на те підстав та доказів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв"язки з суспільством.
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Becciev v. Moldova (Бекчієв проти Молдови), §59).
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v. Poland (Яжинський проти Польщі) §43).
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v. Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v. Austria (Коймайетер проти Австрії), §10).
Відповідно до Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року, Суд повинен вживати заходів щодо усунення підстави для надходження до Європейського суду з прав людини заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Європейському суді з прав людини та сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст.206 КПК України.
Цим же листом рекомендується при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні та клопотанні, окрім обґрунтованої підозри, не навели жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, такі викладені формально та ґрунтуються лише на припущеннях, а також органом обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей та постійне місце проживання, де позитивно характеризується, а отже сталі і міцні соціальні зв'язки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого слід задовольнити частково та обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю на строк 60 днів, починаючи з 13 жовтня 2021 року до 12 грудня 2021 року включно.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 198, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_8 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, заборонивши йому залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, починаючи з 13 жовтня 2021 року до 12 грудня 2021 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1. Не залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.
2. Прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою.
3. Повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та перебування.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 .
Ухвалу передати для виконання ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1