Справа № 450/3811/21 Провадження № 2/450/1804/21
12 жовтня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
розглянувши заяву представника позивача адвоката Здрілко Євгена Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом представника позивача адвоката Здрілко Євгена Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
15.09.2021 року представник позивача звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти згідно договору позики від 30 вересня 2017 року у розмірі 50 000,00 доларів США основного боргу та 4409,00 доларів США - 3% річних, а всього 54 409,00 доларів США.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ОСОБА_2 , які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно - фінансових установах, у межах розміру позовних вимог 54 409, 00 доларів США, що еквівалентно 1 454 896,66 гривень; накладення арешту на майно, що належить/зареєстроване ОСОБА_2 у межах розміру сум позовних вимог 54 409,00 доларів США, що еквівалентно 1 454 896,66 гривень.
Ухвалою від 12.10.2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 01.12.2021 року.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову покликається на те, що 30 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_1 передав грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США, а ОСОБА_2 отримав такі та зобов'язувався їх повернути до 01 жовтня 2018 року.
Договір позики укладений у формі складання розписки.
Як у строк до 01.10.2018 року, так і станом на день подання позовної заяви, ОСОБА_2 позичених коштів не повернув, а лише запевняв та запевняє позивача, що поверне кошти з часом.
Відповідач у справі ухиляється від виконання свого зобов'язання, на неодноразові нагадування з боку позивача відповідач ніяк не реагує, чим завдає позивачу збитків.
У липня 2021 року відповідачу було скеровано претензію - вимогу про повернення суми позики в розмірі 50 000,00 доларів США, а також 3% річних у розмірі 4 150,68 доларів США, яка залишилася без реагування.
Зазначає, що предметом даного позову є спір щодо повернення отриманих у позику коштів. Розмір коштів, що підлягають поверненню є досить значним, а саме 54 409,00 доларів США, що еквівалентно на день подання позову 1 454 896,66 гривень.
Протягом часу розгляду справи, який може затягнутися з різних причин, ОСОБА_2 буде мати можливість приховати чи реалізувати належне йому майно, з метою уникнення цивільно - правової відповідальності за порушення умов договору позики, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою, сума стягнення є значною, незважаючи на неодноразові пропозиції повернути борг у добровільному порядку, відповідач відмовляється виконати свої боргові зобов'язання, а на даний час взагалі відмовляється від спілкування, що свідчить про те, що останній буде вживати заходів щодо невиконання судового рішення, зокрема, шляхом відчуження (переоформлення) наявного у нього майна, що у свою чергу утруднить виконання рішення суду, а також може призвести до неможливості його виконання.
Таким чином позивач вважає, що існує висока імовірність відчуження власного майна відповідачем. При цьому забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах ціни позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер. Проте поведінка відповідача свідчить про його бажання сховати майно, продати, знищити або знецінити його.
В свою чергу, накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову не буде мати жодних негативних наслідків для нього, лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження майном, яке фактично перебуває у його володінні та не призведе до незворотних наслідків.
Отже, у позивача існують обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на банківські рахунки та майно відповідача ОСОБА_2 . Оскільки позов забезпечується зокрема, накладенням арешту із забороною відчуження майна, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту, ймовірність можливих збитків, які спричинені забезпеченням позову, якщо судом буде відмовлено у задоволенні позову відсутня. Окрім того, у позивача наявне зареєстроване місце проживання в Україні, у зв'язку з цим, заявник вважає, що немає необхідності до застосування судом зустрічного забезпечення.
На підставі викладено просить заяву задоволити та вжити заходи забезпечення позову у даній справі.
Судом встановлено наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.
Пленум ВСУ України у пункті 4 Постанови "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року з метою правильного застосування норм закону роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір, предметом якого, є стягнення грошових коштів за договором позики, укладеним у формі складання розписки на суму, еквівалентну на день подання позову 1 454 896,66 гривень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, дослідивши докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження того, що відповідач може відчужити своє майно, що в подальшому істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду у справі.
Оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів за договором позики, укладеним у формі складання розписки на суму, еквівалентну на день подання позову 1 454 896,66 гривень, заява про забезпечення позову стосується коштів відповідача, які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно - фінансових установах, та майна, що належить/зареєстроване відповідачу, спір в судовому порядку не вирішено по суті, відповідачем можуть бути вчинені дії щодо відчуження вищевказаного майна, натомість такі заходи ефективно захистять матеріально-правові інтереси позивача, позивачем обґрунтовано наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення прав та законних інтересів позивача.
Враховуючи вище викладене у своїй сукупності, суд приходить до переконання про наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачеві кошти та майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та існує достатньо ризиків відчуження майна відповідача, тому заяву слід задоволити.
Вид забезпечення позову, запропонований представником позивача у заяві про забезпечення позову, є співмірним із заявленими в клопотанні вимогами, тому суд з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, з урахуванням прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, вважає що доводи представника позивача щодо необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову є обґрунтованими та вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно Боржника ОСОБА_2 та наявні банківські рахунки, в межах боргу, а саме 1 454 896,66 грн.
В силу вимог ч. 3 ст. 154 ЦПК України підстав для встановлення зустрічного забезпечення судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 12,13,149-153, 247, 260, 351-354 ЦПК України, суд,-
постановив:
заяву представника позивача адвоката Здрілко Євгена Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову, - задоволити частково.
З метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеним у формі складання розписки на суму, еквівалентну на день подання позову 1 454 896,66 гривень, вжити заходи забезпечення позову, до набрання рішенням суду по справі законної сили, та накласти арешт на кошти ОСОБА_2 , які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно - фінансових установах, та накласти арешт на майно, що належить/зареєстроване ОСОБА_2 у межах розміру суми позовних вимог 54 409,00 доларів США, що еквівалентно 1 454 896,66 гривень.
Для забезпечення відповідності виконавчого документа надати наступні анкетні дані стягувача та боржника:
- Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
- Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дати її постановлення.
Копію ухвали суду після її виконання направити всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
СуддяД. А. Кукса