Справа №443/1197/21
Провадження №2-о/443/77/21
іменем України
05 жовтня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Хижняк М.Р..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області, Жидачівська державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
за участю:
заявниці ОСОБА_1
заінтересованої особи
ОСОБА_2
встановив:
Заявниця ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 з 2015 по 03.08.2017.
Обґрунтування вимог.
В обґрунтування вимог заявниця посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 80 років померла її тітка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За півтора року до своєї смерті, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 , її тітка склала заповіт, посвідчений в Монастирецькій сільській раді, на її користь. З 2015 заявниця постійно проживала з тіткою, ОСОБА_3 в селі Монастирець, доглядала за нею в зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду, адже інших спадкоємців вона немала. Після смерті спадкодавця, вона займалась її похороном. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до якої входить наступне майно: житловий будинок разом з господарськими будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,5582 га та площею 0,6119 га, земельна ділянка (пай) площею 1,09 га. Оскільки, встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно для оформлення спадкових прав, заявниця звернулась із даною заявою до суду.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р. Г. від 22.07.2021 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 05.10.2021 в приміщенні Жидачівського районного суду Львівської області за адресою: Львівська область, місто Жидачів, вул. Я. Мудрого, 20, під головуванням судді Равлінка Р. Г. /а.с.36-37/.
Розгляд справи по суті відбувся 05.10.2021 за участю заявниці та заінтересованої особи.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Заявниця, ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи, Журавненська селища рада Стрийського району Львівської області будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи, та про відсутність інформації, яка була б підставою щодо заперечення стосовно предмету даної заяви. Заяву просить розглядати у його відсутності.
Свідки ОСОБА_4 та допитаний в якості свідка, заінтересована особа ОСОБА_2 суду пояснили, що заявниця ОСОБА_1 постійно проживала із ОСОБА_3 з 2015 року, доглядала її та займалася лікуванням, вела господарство.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Монастирець Жидачівського району Львівської області померла ОСОБА_3 , про що 04.08.2017 зроблено відповідний актовий запис №22 та виконавчим комітетом Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 9/.
Згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок серії АА № 005932 від 28.03.2001 житловий будинок по АДРЕСА_1 дійсно належить в рівних долях ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних долях кожному на праві спільної часткової власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Монастирецької сільської ради від 26.01.2001 № 8 /а.с.13-14/.
Згідно заповіту від 25.01.2016, посвідченого секретарем виконавчого комітету Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області Гризак Г.С., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, а також все те, що належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 /а.с.10/.
Довідкою від 01.09.2020 № 641, виданою Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, згідно з погосподарської книги села Монастирець під АДРЕСА_1 , рахується господарство, яке належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею на день смерті проживала її племінниця ОСОБА_1 з 2015 року, доглядала її у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду /а.с.11/.
Згідно довідки від 04.08.2017 № 1048 виданою Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_1 , займалася похороном своєї тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.12/.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , власником будинку є ОСОБА_2 , рік побудови 1936, загальна площа 59,2 кв. м. /а.с. 15-20/.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.08.2012, посвідченим державним нотаріусом Жидачівської нотаріальної контори Матусек В.В., на підставі заповіту, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної частки (паю) в майні ССП «Верховина», площею 1,09 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району львівської області /а.с.21/.
Згідно сертифікату на право на земельну частку(пай) серія ЛВ №0159498 виданого ССП «Верховина», ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 30.05.1997 № 332, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності розміром 1,09 умовних кадастрових гектара /а.с.22-23/.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 489651, ОСОБА_3 , на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА № 340 від 06.04.2009, належить земельна ділянка площею 0,6119 га, земельна ділянка розташована на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області /а.с.24-25/.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 489650, ОСОБА_3 , на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА № 340 від 06.04.2009 , належить земельна ділянка площею 0,5582 га, земельна ділянка розташована на території Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області /а.с.26-27/.
Постановою від 16.06.2021 за № 226/02-31, Жидачівською державною нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском піврічного терміну на подання заяви /а.с.28/.
При вирішенні вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
В силу вимог ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи п ро встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно роз'яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст.1221ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У статті 1216ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявниці за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявницею та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Надані заявницею докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета заявлених вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність прав на спадкове майно.
Встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавцем необхідно заявниці для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, так як відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Беручи до уваги, що заявниця позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268,293, 315 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області, Жидачівська державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Встановити, факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п'ять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.10.2021.
Суддя Р.Г. Равлінко