Дата документу 13.10.2021 Справа № 554/8937/21
Іменем України
13 жовтня 2021 року
Октябрський районний суд м. Полтави:
у складі: головуючого судді - Микитенка В.М.,
з участю: секретаря - Голубицької І.А.,
прокурора - Зінченка І.С.,
особи, що притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Ковжоги О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що надійшла з Полтавського управління ДВБ Нацполіції України відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Артемівка, Чутівського району, Полтавської області, громадянки України, одруженої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, з вищою технічною освітою, працюючої на посаді поліцейського ІТТ № 1 ГУНП в Полтавській області проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої, -
Відповідно до протоколу № 8 від 15.09.2021 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання № 1 ГУНП в Полтавській області та відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону), примітки до ст.1726 КУпАП будучи суб'єктом адміністративної відповідальності, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону, п.п.1 п. 5 розділу II Порядку, затвердженого Рішенням НАЗК № 3 від 10.06.2016 року, несвоєчасно, без поважних причин, 23.07.2021 року подала щорічну декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за минулий рік, чим вчинила адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї провини не визнала та пояснила, що на початку 2021 року здійснювала оформлення необхідних документів для вступу на службу до поліції та звернулась до відділу кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області, де їй надали перелік необхідних документів, які вона зібрала. Подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави як кандидат на посаду поліцейського за минулий - 2020 рік, де відобразила достовірні відомості, нічого не приховувала. 10.03.20021 року її ознайомили із наказом про прийняття на службу до поліції, проте відповідного однострою поліцейського не видали, контракту на проходження служби з нею не підписали, з посадовою інструкцією не ознайомили та фактично не допустили до роботи в займаній посаді. 15 березня 2021 року (понеділок), після вихідних її разом з іншими курсантами направили для проходження навчання в польовий табір. При цьому вимог щодо необхідності подання декларації за минулий рік їй ніхто не довів, навпаки при зверненні до працівників кадрової служби їй повідомили, що всі документи у неї в порядку і нічого додатково подавати не потрібно, в тому числі і декларації, бо вона нею вже подана. Зауважила, що на той час не мала відповідної освіти, вимог та особливостей антикорупційного законодавства їй вчасно не довели, раніше декларацій не заповняла, тому покладалась на роз'яснення профільної служби кадрового забезпечення. На навчанні не була забезпечена комп'ютерною технікою, вихід до міста був заборонений, жодних роз'яснень щодо необхідності подання декларації їй не надавали і вона на той час вважала себе курсантом, а не діючим працівником поліції, бо ж відповідного однострою не мала, зброї чи спецзасобів їй не видавали, до роботи за посадою не допускали. У той же час керівництво повідомляло їм, що у разі непроходження цього навчання, до роботи їх ніхто і не допустить. 23.07.2021 року під час проходження нею навчання, їй зателефонував той самий працівник кадрової служби та повідомив, що всіма курсантами потоку не подана декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави як працівника поліції за минулий рік. На це вона та інші курсанти цього ж дня виконали вказівку та, отримавши у користування особистий ноутбук одного з викладачів, подали декларацію. При цьому зміст декларації, окрім слова «кандидат», нічим не відрізнявся від попередньо поданої нею в 2021 році (до 1 квітня) за минулий 2020 рік. 08.09.2021 року вона прибула з навчання, а 09.09.2021 року її викликали до кадрової служби, де під розпис «заднім числом» ознайомили із вимогами антикорупційного законодавства та підписали з нею контракт на проходження служби, після чого ознайомили із її функціональними обов'язками. Далі вона фактично приступила до служби в займаній посаді, де успішно працює й на даний час.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_2 повністю підтвердив указані обставини, зазначивши, що перед відправленням на навчання він разом з дружиною ОСОБА_1 безпосередньо звертались до кадрової служби та з'ясовували чи необхідно подавати додаткові документи, в тому числі повторно декларацію за минулий рік, на що їх запевнили, що цього робити не треба і направили дружину на навчання в польових умовах, а по її приїзду 09.09.2021 року ознайомили з вимогами антикорупційного законодавства та підписали з нею контракт на проходження служби.
Захисник Ковжога О.І. просив закрити справу за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на накласти на неї стягнення у виді штрафу.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи забрані докази, приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 7, ст. ст. 245, 280 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, виходячи з вимог ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи та на достатніх доказах.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (надалі Конвенція) покладає на суди обов'язок справедливого судочинства.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Частиною 1 ст. 176-2 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Гіпотезою указаної норми є умова настання адміністративної відповідальності, тобто за відсутності поважних причин. До різновидів декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування законодавець відносить і декларацію кандидата на відповідну посаду.
Якщо законодавець не конкретизує певної дефініції, зокрема в частині гіпотези правової норми, її слід тлумачити через призму загальновідомих уявлень в суспільстві та загальних засад правового регулювання.
У зв'язку з чим необхідно звернутися до рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Згідно з п.2 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисне діяння.
Судом установлено, що ОСОБА_1 16.02.2021 року подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави за 2020 рік у якості кандидата на посаду поліцейського ізолятора тимчасового тримання (а.с. 9), а 23.07.2021 року таку ж декларацію, але вже як поліцейського ізолятора тимчасового тримання. Відмінності щодо суті декларацій матеріали справи не містять. Претензії до ОСОБА_1 щодо недостовірності декларування відсутні.
Пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , які узгоджуються з іншими матеріалами справи щодо поважності причин несвоєчасного подання декларації поліцейського ізолятора тимчасового тримання за 2020 рік, за умови, що нею 16.02.2021 року подана аналогічна декларація але як кандидата на вказану посаду, ніким не спростовані, тому приймаються до уваги судом в якості належних та допустимих доказів. Викладене на думку суду виключає суспільну шкідливість діяння.
Суд зазначає, що ознаками трудових відносин між працівником і роботодавцем є: виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи; здійснення регулювання процесу праці, що має постійний характер та не передбачає встановлення особі конкретного визначеного результату за певний період; виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконуються роботи, робочому місці з дотриманням встановлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку; організація умов праці, зокрема, надання обладнання, інструментів, матеріалів, робочого місця, особою, в інтересах якої виконуються роботи; систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди; встановлення особою, в інтересах якої виконуються роботи, тривалості робочого часу та часу відпочинку; відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов'язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.
Під особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Враховуючи, що за встановлених обставин ОСОБА_1 , навіть за наявності наказу №128о/с від 10.03.2021 року про її призначення на посаду поліцейського ізолятора тимчасового тримання № 1, не отримала відповідного однострою поліцейського, зброї, спецзасобів, не була фактично допущена до служби за посадою та не отримувала відповідну надбавку за таку службу, не була належно поінформована щодо особливостей повторного декларування та не була технічно забезпечна такою можливістю через перебування на навчанні в «польових» умовах, своєчасно не підписала контракту про проходження служби, отже перебувала у стані юридичної невизначеності щодо дійсного виконання нею функцій держави (а не в статусі кандидата) та необхідності повторного декларування за минулий рік за своєю посадою.
Викладене виключає її вину, а відтак і склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 8, 62, ст. ст. 9-11, 172-6,247, 279, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, ст. ст. 1, 45, 52 Закону України «Про запобігання корупції», суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави особою, щодо якої винесено або її захисником протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя В.М. Микитенко