Справа № 606/1713/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/314/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - в порядку КПК Украіни
11 жовтня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора- ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження № 11-кп/817/314/21 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021211080000135 від 25 липня 2021 року за ч.3 ст.185 КК України,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід до 00 год. 00 хв. 15 листопада 2021 року .
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід щодо його підзахисного на більш м'який, а у випадку відмови у задоволенні даного клопотання, визначити розмір застави.
Апеляційну скаргу мотивує відсутністю ризиків, визначених статтею 177 КПК України, зокрема: впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків посилаючись на те, що жоден із потерпілих не має претензій до обвинувченого, а ризики вчинення нових кримінальних правопорушень та можливого переховування нічим не підтверджуються.
Крім того вважає, що всупереч вимог ч.3 с. 183 КПК України суд, при постановленні оскаржуваної ухвали не визначив розміру застави, яка мала місце при застосуванні запобіжного заходу ухвалою Теребовлянського районного суду від 27.07.2021 року, яка була залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.08.2021 року, що в свою чергу позбавляє підзахисного можливості внесення такої .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали вимоги апеляційної скарги, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи клопотання прокурора продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 199, 331 КПК України, та прийнято обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Так, мотивуючи не можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою суд та продовжуючи дію запобіжного заходу суд першої інстанції прийшов до висновків про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а саме: ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Зокрема, як встановлено ОСОБА_7 обвинувачується за ч.3 ст.185 КК України, який відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилятись від слідства.
Крім того, враховуючи, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, дані обставини підтверджують, в достатній мірі, наявність ризику можливого впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Ризик можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, підтверджується тим, що після оголошення підозри у кримінальному провадженні №12021211080000135 від 25 липня 2021 року, останньому було оголошено підозру у вчиненні ще двох кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.
Що стосується доводів захисника, який посилається на необхідність визначення обвинуваченому розміру застави то вони є безпідставними, оскільки оскаржуваною ухвалою судом першої інстанції було продовжено строк дії запобіжного заходу, тобто застосований запобіжний захід ухвалою Теребовлянського районного суду від 27.07.2021 року, яка була залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.08.2021 року у виді тримання під вартою із визначеним розміром застави в сумі 42040 грн. з відповідним покладенням на нього відповідних обов'язків у випадку її внесення, й надалі має місце, оскільки попередньо обраний запобіжний захід не було ані скасовано, ані змінено на більш м'який, чи на більш суворий.
Доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Отже, доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали місцевого суду в апеляційному порядку, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331, 419 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2021 року про продовження тримання під вартою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий
Судді