Справа № 461/1697/21 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 33/811/520/21 Доповідач: Белена А. В.
25 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді - Белени А.В.,
за участю представника митниці - Сліпенка С.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2021 року,
встановив:
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «BMW», модель «525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова VIN № НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454 грн.
Згідно постанови судді першої інстанції, 23.12.2016 року ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «BMW», модель «525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова VIN № НОМЕР_2 , в митному режимі «транзит», без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України.
Разом з тим, нормами частини першої ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу. Однак даної вимоги ОСОБА_1 не виконав.
Станом на 10.02.2021 року, транспортний засіб марки «BMW модель «525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова VIN № НОМЕР_2 , за межі митної території України не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.
Таким чином, ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки транспортного засобу особистого користування до органу доходів і зборів призначення, терміном більше ніж на тридцять діб.
На дану постану подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а протокол скерувати у Галицьку митницю для проведення додаткової перевірки та належного оформлення.
Вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права без повного та обєктивного зясування обставин справи.
Апелянт покликається, що автомобіль був завезений на митну територію України 23.12.2016. На той час не існувало адмін.відаповідальності за ч.6 ст. 470 МК України, а тому складення протоколу за цією частиною є незаконним.
Крім того у протоколі зазначено прізвище особи яка не доставила транспортний засіб марки «BMW модель «525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова VIN № НОМЕР_2 « ОСОБА_2 », а не ОСОБА_1 , відповідно протокол складено з помилками, а тому його необхідно скерувати на перевірку та до оформлення.
При накладення стягнення на нього судом першої інстанції не було враховано його особу, майновий стан, інші обставини, які мають значення для прийняття рішення справі.
Заслухавши думку представника митниці Сліпенка С.В. про відмову у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, та така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Стаття 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Наведеним у оскаржуваному рішенні доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.6 ст. 470 МК України.
Частина 6 ст. 470 МК України передбачає відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення митних правил вчинене ОСОБА_1 було виявлено 10.02.2021, що підтверджується протоколом про порушення митних правил №0274/20900/21 від 10.02.2021 року, роздруківкою з інформаційних систем, витягом з ЄАІС, доповідною запискою.
Відтак апеляційні вимоги про те, що його автомобіль був завезений в Україну 23.12.2016 року коли ще не було відповідальності за ч.6 ст.470 МК України є безпідставними, оскільки за даною статею відповідальність настає з моменту виявлення адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Враховуючи дану норму вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.
При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.
Разом з тим, триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.
Такі правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Триваючими слід вважати правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.
Діяння (бездіяльність) особи щодо перевищення встановленого статтею 95 Кодексу строку доставки товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення характеризуються тривалим невиконанням встановленого МК України обов'язку.
Вчиняючи такі діяння, ОСОБА_1 перебував у стані триваючого, безперервного порушення закону, яке проявляється у вигляді протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер. Правопорушенням, яке розпочалося 23.12.2016 тривало до моменту його виявлення 10.02.2021 під час перевірки баз даних ДФС України. За таких обставин, оскільки з моменту виявлення митними органами вчинення правопорушення до моменту притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил оскаржуваною постановою не пройшло 6 місяців, підстави для скасування оскаржуваної постанови з цих мотивів відсутні.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи до уваги наведені обставини справи, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 530МК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення митних правил за ч.6 ст. 470 МК України та накладено стягнення у виді конфіскації транспортного засобу - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду А.В. Белена