12 жовтня 2021 року
м. Харків
справа № 646/8269/17
провадження №22-ц/818/3696/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про визнання дій неправомірними, відновлення порушених прав споживача та відновлення газопостачання
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року у складі судді Єжова В.А.,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати неправомірними дії відповідача по відключенню від газопостачання будинку АДРЕСА_1 , зобов'язати відновити газопостачання будинку та провести перевірку побутового лічильника газу і нарахувань за послуги постачання газу.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зазначає, що судом не було надано належну правову оцінку тій обставині, що відповідач безпідставно, у порушення Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 року припинив газопостачання будинку позивача, позивач завчасно не отримувала ніякого попередження про відключення газу, внаслідок чого позивач не мала змоги укласти з відповідачем графік погашення заборгованості.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким не погоджується з доводами, викладеними в скарзі, зазначає, що АТ «Харківгаз» як газорозподільне підприємство не є власником природного газу, який знаходиться в газорозподільній системі України. Порядок обмеження та припинення розподілу природного газу визначений розділом 7 глави VІ Кодексу газорозподільних систем, згідно з яким оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадку несвоєчасної та /або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу. Вказує, що постачальником природного газу для позивача по справі ОСОБА_1 є ТОВ «Харківгаз Збут», на підставі договору на виконання робіт з припинення (відновлення) та обмеження газопостачання від 23.03.2016 року № 412-ХГЗ АТ «Харківгаз» отримано від постачальника природного газу ТОВ «Харківгаз Збут» доручення про припинення (обмеження) газопостачання на об'єкті ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (повідомлення про припинення газопостачання від 18.05.2017 року отримано позивачем ОСОБА_1 25.05.2017 року є в матеріалах справи. Дане доручення постачальник обґрунтував наявністю заборгованості за спожитий природний газ перед ним.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 утворилася заборгованість за спожиті послуги з газопостачання по АДРЕСА_1 , що становить 5292,86 гривень. Позивачем не доведено факту неправомірного розрахунку вказаної заборгованості, не спростовано той факт, що за вказаною адресою спожито послугу з газопостачання, вартість якої становить 5292,86 гривень, не надано доказів на підтвердження недостовірності показників лічильника газу. Наданий позивачем акт від 25.10.2017 про те, що протягом 6 місяців за вищевказаною адресою газ для опалення приміщень не використовувався не є належним та допустимим доказом відсутності заборгованості за газопостачання. Позивачеві 01 травня 2017 року під особистий підпис вручене повідомлення про припинення газопостачання, в якому визначено, що у разі не проведення оплати заборгованості протягом 10 днів з дати вручення попередження домоволодіння буде припинено. За даних обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача з відключення газопостачання є правомірними, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача відновити газопостачання будинку.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . У житловому будинку встановлені газовий котел та газова плита, будинок обладнаний лічильником газу Галус G-4 зав. № 01152184.
ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 05 квітня 2005 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 . На земельній ділянці за вказаною адресою розташований житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 46,1 кв.м., жилою - 30,2 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами (а.с. 17).
По АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , її чоловік - ОСОБА_2 та неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . (а.с.15)
Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 23.06.2011 № 0451 ОСОБА_1 призначена опікуном неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов, складеного 10 квітня 2017 року директором Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, житловий будинок має газове опалення, до будинку підведена вода, зручності розташовані у дворі (а.с. 8, 19).
В 14 березня 2016 року за заявою позивача побутовий лічильник газу Галус G-4 зав. №01152184 був демонтований з метою проведення його повірки, на час повірки встановлювався лічильник з обмінного фонду ПАТ «Харківгаз».
За результатами проведеної повірки лічильник був визнаний ДП «Харківстандартметрологія» придатним до подальшої експлуатації та встановлений 17.06.2016 (а.с. 11-14, 32).
Станом на 01 травня 2017 року по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 утворилася заборгованість за спожиті послуги з газопостачання, що становить 5292,86 грн (а.с.9, 22-26).
25 травня 2017 року позивачем під підпис отримано повідомлення про припинення газоспоживання та погашення простроченої заборгованості від 18.05.2017 (а.с. 59).
17 липня 2017 року згідно доручення ТОВ «Харківгаз Збут» № 9 газопостачання за даною адресою було припинено шляхом механічного від'єднання газопроводу вводу (а.с. 32, 38).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 мотивувала вимоги тим, що вона є споживачем послуг з газопостачання, сплата послуг здійснюється відповідно до показників лічильника. В 2016 році вона звернулася до відповідачів із заявою про неналежну роботу лічильника, який в березні 2016 року був демонтований з метою перевірки та ремонту, а замість нього встановлений інший лічильник. В червні 2016 року їй було повернуто лічильник газу, який був встановлений та опломбований, а через півроку знов почались непорозуміння з його показниками. В січні 2017 року позивач дізналася, що по її особовому рахунку є заборгованість у розмірі 2923,58 грн, а в липні 2017 року без завчасного повідомлення позивача її будинок був відключений від газопостачання. Після звернення до Куп'янського відділення «Харківгаз» позивачу повідомили, що за нею утворилася заборгованість у розмірі 5292,86 грн. Позивач не згодна з вказаним розміром заборгованості, посилається на те, що весь опалювальний період 2016-2017 року будинок опалювався дровами, газ використовувався лише для приготування їжі, надані послуги своєчасно оплачувались. До того ж, позивачу не направлялося повідомлення про існування заборгованості за газопостачання, попередження про припинення постачання газу, будинок було відключено механічним засобом у відсутність позивача.
Відносини між газопостачальними організаціями та громадянами - споживачами газу регламентуються «Правилами постачання природного газу», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 2496 та Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494.
Позивач є оператором ГРМ, що здійснює діяльність з розподілу природного газу в рамках Кодексу газорозподільних систем, отриманої ліцензії та діючого законодавства України. Відповідач є побутовим споживачем газу, який несе передбачену діючим законодавством відповідальність за свої дії.
Підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:
наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
Постачання природного газу відбулось в результаті господарсько-правових відносин.
Тобто, сторони угоду на постачання природного газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору.
Для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.
За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов'язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику.
Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник.
Кодексом газорозподільних систем визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Положенням частини 1, 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до положень п 1 глави 9 розділу X Кодексу суміжні суб'єкти ринку природного газу (на час виникнення спірних правовідносин), зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об'єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових, зокрема, щодо працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; ) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу.
Оператор ГРМ повинен здійснювати контрольний огляд вузла обліку у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки системи газопостачання України та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:
1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;
2) відсутність підтвердженого обсягу природного газу по об'єкту споживача та/або його постачальнику;
3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;
4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу";
5) неповернення оператору ГРМ заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу чи розірвання договору розподілу природного газу;
6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;
7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;
8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;
9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;
10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим);
11) в інших випадках, передбачених законодавством.
У разі якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 6 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, оператор ГРМ має надати повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу).
Пломбування та розпломбування газового обладнання на об'єктах споживачів, що пов'язані з припиненням/обмеженням або відновленням газопостачання (розподілу природного газу), виконуються оператором ГРМ відповідно до вимог розділу X цього Кодексу. При припиненні (відновленні) газопостачання (розподілу природного газу) складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.
Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.
Відповідно до пп.1 п. 1 гл. 7 розділу 6 Кодексу ГРС Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадку несвоєчасної та/або неповної оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;
Колегією суддів встановлено, що за особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 утворилася заборгованість за спожиті послуги з газопостачання по АДРЕСА_1 , що становить 5292,86 гривень.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено,що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірності нарахування заборгованості за адресою споживання послуги газопостачання по АДРЕСА_1 , не доведений факт недостовірності показників лічильника газу. Також, позивачем не спростовано той факт, що за вказаною адресою спожито послугу з газопостачання на суму 5292,86 грн.
Акт від 25.10.2017 про те, що протягом 6 місяців по АДРЕСА_1 газ для опалення приміщень не використовувався не може бути прийнятий колегією суддів в якості належного та допустимого доказу відсутності заборгованості за газопостачання.
Доводи позивача про те, що її не було завчасно попереджено про припинення газопостачання та вимогу погасити заборгованості спростовані матеріалами справи, а саме - письмовим повідомленням від 01 травня 2017 року, яке було отримано позивачем 25 травня 2017 року. Вказане повідомлення містить попередження про припинення газопостачання у разі не проведення оплати заборгованості протягом 10 днів з дати вручення попередження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у діях відповідача порушень Кодексу ГРС та відсутність підстав для відновлення газопостачання до погашення наявної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року.