28 вересня 2021 року
м. Харків
справа №636/78/20
провадження №22-ц/818/3283/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків,
Військова частина НОМЕР_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Харків, Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою Квартирно -експлуатаційного відділу м. Харків
на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року у складі судді Оболєнської С.А.,-
10.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків (далі за текстом - КЕВ м. Харків) , військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , а командира цієї частини зобов'язати затвердити вказане рішення житлової комісії військової частини для забезпечення постійним житлом позивача та членів його сім'ї; визнати за ОСОБА_1 , право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім'ї постійним житлом; зобов'язати квартирно -експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , а командира військової частини НОМЕР_1 зобов'язати затвердити вказане рішення житлової комісії, для забезпечення постійним житлом сім'ї ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 , право на виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім'ї постійним житлом.
Зобов'язано квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Вказує, що питання про скасування розпорядження - окремого доручення заступника Міністра оборони України від 12.12.2019 № 19360/з щодо зупинення подання до розгляду пропозицій (погодження) до КЕВ (частин районів) про виключення житла з числа службового» залишилось невирішеним, а вищеназваний документ-дійсним, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Зазначає, що судом не взято до уваги підстави відмови, які отримав позивач на свої заяви щодо знаття статусу «службове житло» з квартири, де проживає він та його сім'я, а саме: наявність розпорядження «органу військового управління про зупинення надання пропозицій щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових». Крім того, військова частина НОМЕР_1 в особі її житлової комісії також посилалася на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі.
Посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме невідповідність рішення Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, «Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженим КМУ №1081 від 03.08.2008 р., «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не включено до списків осіб, що користуються правом першочергового та позачергового отримання житла, що підтверджується довідкою наявною у матеріалах справи, з якої вбачається стан його квартирної черги, відповідно до якої позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 28.04.2005 року за № 206 та першочерговій черзі з 30.03.2018 року за №246, та має бути забезпечений житлом для постійного проживання при настанні черги. Законодавством передбачено вичерпний перелік категорій осіб, яким житло надається першочергово та поза чергою, до яких як вбачається з довідки, відповідач не відноситься.
Також вказує на те, що якщо КЕВ м. Харків буде подано клопотання до Чугуївської міської ради про виключення квартири з числа службового житла, без дотримання черговості, будуть порушені всі перелічені норми зазначеного Закону, Порядку та інструкції, до того ж буде порушене переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем та проходять військову службу, й відповідно порушені такі основні принципи права як принцип рівності (який виходить з того, що всі, хто знаходиться в однаковому становищі мають рівні права, свободи та обов'язки, і є рівними перед судом та законом, але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами здійснює диференціацію, або створює тимчасові сприятливі умови для певної категорії осіб, з метою компенсації наявної фактичної нерівності) та справедливості.
Зазначає, що суд проігнорував дотримання порядку визначеного пунктами 1,4,5-7 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018.
Вказує, що твердження, викладене у рішенні суду щодо можливості та законності вирішення питання, що стало предметом судового розгляду лише шляхом подання клопотання саме відповідачем є порушенням вимог законодавчих актів та неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють дане питання, а саме Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 .
Наголошує на тому, що у відповідності з вимогами п.4 розділу 7 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018., список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району з обліковою справою військовослужбовця, витягом з наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу КЕВ м. Харків - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що виключення спірної квартири з числа службових (зміна її правового статусу) не тотожна наданню квартири для забезпечення постійним житлом в порядку черговості, тобто прохання змінити правовий статус квартири з службового на звичайний по суті не є проханням надати житло, а є проханням створити у встановленому порядку правові умови для подальшої реалізації права на постійне житло.
Вказує, що легітимні сподівання позивача на отримання постійного житла шляхом його виключення з числа службового під час проходження військової служби чітко визначені зазначеними нормативно-правовими актами України та підтверджені існуючою судовою практикою.
КЕВ м. Харків надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій підтримав всі аргументи, викладені ним в апеляційній скарзі та заперечує проти доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Підкреслює що КЕВ м. Харків наполягає на дотриманні закону та процедури вирішення питання, які визначені та регламентовані Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, «Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженим КМУ №1081 від 03.08.2008, «Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, але постійного житла не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено, що згідно із Витягом з послужного списку полковника ОСОБА_1 , вбачається, що останній проходить дійсну військову службу з 01.08.1999 р. та з 24.02.2017 і по теперішній час є начальником штабу - першим заступником командира в/ч НОМЕР_1 ОК «Схід» СВ ЗСУ.
Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2019 № 4/6337 підтверджується, що полковник ОСОБА_1 перебуває на службі в в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків № 8073 від 26.12.2019 , військовослужбовець ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 28.04.2005 за №206, та першочерговій черзі з 30.03.2018 за № 246, склад родини 3 особи.
З копії паспорту, серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.09.2009 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ордеру на службове жиле приміщення № 015271 від 06.08.2009, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, у зв'язку з проходженням військової служби, ОСОБА_1 надано право на зайняття службового жилого приміщення у квартирі жилою площею 30, 53 кв. м., яка складається з двох кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Склад сім'ї: дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 .
На підставі рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 13.03.2009 №162 затверджено протокол засідання житлової комісії №3 від 05.03.2009 , про включення до числа службових квартир у житловому будинку АДРЕСА_3 , в тому числі і квартири АДРЕСА_4 за вказаною адресою.
Листом № 8109 від 27.12.2019 року відповідач повідомив позивача про те, що згідно
з розпорядженням заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12.12.2019 щодо виключення житлових приміщень з числа службових Головним квартирно-експлуатаційним управлінням ЗС України не приймаються.
Також повідомлено, що у зв'язку з тим, що на теперішній час ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу, підстави для розгляду заяви щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових відсутні.
З довідки, наданої позивачем за № 8073 убачається, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 28.04.2005 за № 206 та першочерговій черзі з 30.03.2018 за № 246. Склад родини 3 особи.
Позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 з проханням погодити виключення вказаної квартири з числа службових та до КЕВ м. Харків з проханням щодо виключення займаної його сім'єю квартири з числа службових.
Але, на обидва звернення отримав відмови (вих. № 8109 від 27.12.2019 р. та вих. № 27/ЖК від 11.03.2020 р.), які мотивовані посиланням на розпорядження посадових осіб органів військового управління, щодо зупинення подання пропозицій щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових.
Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково послалась на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі.
Вищевказані відмови КЕВ м. Харкова та військової частини НОМЕР_1 вирішити це питання у встановленому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 р. за № 1020/32472 (далі- Інструкція), порядку спонукали ОСОБА_1 звернутись до суду та вирішити його в судовому порядку.
Частина перша статті 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Положенням статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
За змістом пунктів 2 - 7 розділу VII Інструкції житлові приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею, але не більше 13,65 квадратних метрів житлової площі на одну особу за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після чого приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. Житлові приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, мають відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23). Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю. За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом. ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків). Затверджений Список є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом, а не Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова.
Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподаючи відповідне клопотання, КЕВ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, виходячи з того, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 21 рік, перебуває на квартирному обліку у Чугуївському гарнізоні в/ч НОМЕР_1 у загальній черзі з 28.04.2005, та першочерговій черзі з 30.03.2018 , тому має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції вірно виходив із того, що КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності відповідного клопотання з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 636/1480/19, від 12 жовтня 2020 року, від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 16 червня 2021 року у справі № 636/5008/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Висновок суду першої інстанції про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання відповідача на недотримання правил черговості на отримання житла у разі звернення із клопотанням про виключення квартири із числа службових, - не спростовують висновків суду, оскільки клопотання про виключення квартири з числа службових лише створить правові умови для реалізації позивачем його права на житло.
"Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями" передбачає виключення квартири з числа службових за умови перебування військовослужбовців і осіб звільнених у запас або відставку на квартирному обліку в ЗСУ і відповідність займаного житла нормам законодавства, а не згідно настання черги на отримання житла.
Посилання КЕВ м. Харкова в апеляційній скарзі на те, що вимога позивача щодо оскарження розпорядження окремого доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12 грудня 2019 року може бути вирішена лише в порядку адміністративного судочинства, однак суд першої інстанції вказав про відсутність зв'язку між вказаним актом та питанням, яке стало предметом розгляду у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки від зазначеної позовної вимоги позивач відмовився, та судом вона не розглядалась, а вказане вище окреме доручення дійсно не може бути підставою для відмови позивачу у вирішенні питання щодо зняття з його житла статусу службового.
Доводи КЕВ м. Харкова щодо того, що наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання та протоколу засідання житлової комісії військової частини немає, тому він не має жодних правових підстав для подання клопотання про виключення квартири з числа службових, не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивачем також заявлено вимогу щодо покладення на військову частину в особі її житлової комісії обов'язку погодити зняття статусу «службове житло» з квартири, займаної ним та його родиною, а командира військової частини зобов'язати затвердити вказане рішення, яку судом задоволено.
При цьому, військова частина НОМЕР_1 та Міністерство оборони України рішення суду першої інстанції не оскаржували.
Доводи апеляційної скарги КЕВ м. Харкова, що суд першої інстанції не застосував практику Верховного Суду з вирішення аналогічних питань, зокрема, позицію, викладену у постанові від 21 вересня 2020 року по справі № 953/18314/19, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана справа не є аналогічною, адже у ній заявлено інші вимоги, а саме позивач просила суд зобов'язати КЕВ м. Харкова здійснити відповідне клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради за встановленим порядком для виключення квартири з числа службової для забезпечення позивача та її дочки постійним житлом; підготувати список, на підставі отриманих документів, надання житлової площі для постійного проживання, який затверджується Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями; подати до виконавчого комітету Харківської міської ради відповідні документи для видачі їй ордеру на постійну житлову площу квартири.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст. ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків - залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: І.В. Бурлака
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення складено 12 жовтня 2021 року.