Іменем України
12 жовтня 2021 року
м. Харків
справа №645/5637/15-ц
провадження №22-ц/818/3688/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Антосік Олег Андрійович,
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (стягувача) на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Антосіка Олега Андрійовича, боржник - ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року, постановлене під головуванням судді Шарка О.П., в залі суду в місті Харкові, (повний текст судового рішення складено 06 липня 2020 року), -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Антосіка Олега Андрійовича, боржник - ОСОБА_2 .
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 (стягувача) на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Антосіка О.А., боржник - ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд першої інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні скарги. Зазначає, що в матеріалах справи містяться її заяви, в яких вона просила здійснити перерахунок заборгованості за аліментами та встановити розмір аліментів на дитину у сумі не меншої ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з вересня 2018 року, та направити постанову про примусове стягнення до місця роботи боржника. Разом з тим вищевказані заяви державний виконавець проігнорував, ніяких дій не вчинив та не надав на них відповіді. Саме внаслідок бездіяльності державного виконавця вона була вимушена передати виконавчий лист № 645/5673/15 на виконання приватному виконавцю. У зв'язку з цим, 15.08.2019 року ОСОБА_1 подала заяву про повернення без виконання виконавчого листа, оскільки це було необхідною умовою передачі виконавчого документа приватному виконавцю. На підставі вказаної заяви, державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Разом з тим у тексті постанови державним виконавчем було вказано, що станом на 15.08.2019 рік у ОСОБА_2 борг відсутній, що не відповідає дійсності. Внаслідок бездіяльності державного виконавця були порушені її права як стягувача, не був правильно встановлений розмір заборгованості по аліментам за період з червня 2015 року по червень 2018 року, не перевірено, чи була повністю сплачена боржником заборгованість за аліментами на дату повернення виконавчого документу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для задоволення скарги, оскільки заявником не було надано доказів бездіяльності державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Антосіка О.А., що призвели до порушення прав заявника та засад справедливості, неупередженості та об'єктивності щодо розгляду звернень сторін у виконавчому провадженні.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволено частково. Шлюб розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.06.2015 року і до досягнення дитиною повноліття. При визначені розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по аліментам з 25.06.2015 року зарахуванню підлягає грошова сума сплачена ним в добровільному порядку на користь ОСОБА_4 в якості аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 2400 грн.
Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Антосіка О.А. було відкрито виконавче провадження №56545292 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) аліментів у розмірі ј частини щомісячно від всіх видів доходу за виконавчим листом 545/5637/15, виданого 13.03.2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова.
15.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Здоровко О.І. з заявою про повернення без виконання виконавчого листа № 645/5637/15-ц від 13.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) аліментів.
Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Антосіка О.А. від 15.08.2019 року виконавчий лист № 645/5637/15-ц від 13.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) аліментів повернуто стягувачу на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.08.2019 року.
Як на підставу вимог скарги ОСОБА_1 посилалась на те, що державний виконавець неправильно встановив суми сплачених боржником аліментів, у тому числі внаслідок обманних дій боржника. Зазначає, що 21.05.2019 року вона звернулася до державного виконавця Антосіка О.А. з заявою про перерахунок суми сплачених аліментів за період червень-жовтень 2015 року, встановлення адреси, на яку перераховані аліменти, уточнення суми аліментів на чеках «Укрпошта», видачу розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Крім того 30.05.2019 року заявниця звернулась державного виконавця Антосіка О.А. з заявою про встановлення розміру аліментів на дитину ОСОБА_5 у сумі не меншої, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та направлення постанову про примусове стягнення до місця роботи боржника. Разом з тим відповідь на вищевказані заяви не отримала. У зв'язку з бездіяльністю державного виконавця, ОСОБА_1 була вимушена передати виконавчий лист №545/5637/15 на виконання приватному виконавцю. В зв'язку з цим, 15.08.2019 року вона подала заяву про повернення без виконання виконавчого листа №545/5637/15 від 13.03.2018 року, оскільки це було необхідною умовою передачі виконавчого документу приватному виконавцю. На підставі вказаної заяви державний виконавець Антосік О.А. 15.08.2019 року виніс постанову про повернення виконавчого документу №545/5637/15 від 13.03.2018 р. стягувачу згідно п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». У тексті зазначеної постанови вказано, що станом на 15.08.2019 року у ОСОБА_2 борг відсутній. Проте зазначене не відповідало дійсності, оскільки у своїй заяві про повернення виконавчого документу заявник не вказувала, що борг відсутній. Вказує, що державний виконавець дійшов висновку про відсутність боргу не дослідивши наявні в матеріалах виконавчого провадження платіжні документи, надані боржником. У зв'язку з цим ОСОБА_1 у своїй скарзі просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Антосіка О.А. під час здійснення ним виконавчого провадження № 56545292 щодо: встановлення розміру заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_2 за період червень 2015 року - червень 2018 року згідно заяви ОСОБА_1 від 21.05.2019 року та ненадання відповіді на цю заяву; встановлення розміру аліментів на дитину ОСОБА_5 у сумі не меншої, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з вересня 2018 року, згідно заяви ОСОБА_1 , від 30.05.2019 року та ненадання відповіді на цю заяву; перевірки платіжних документів зі сплати заборгованості за аліментами за період червень 2015 року - червень 2018 року та розрахунку заборгованості станом на 15.08.2019 року; внесення змін до постанови державного виконавця Антосіка О.А. від 15.08.2019 року про повернення виконавчого документу: виключення з неї інформації про відсутність боргу, та визначення заборгованості ОСОБА_2 станом на 15.08.2019 року. Зобов'язати державного виконавця Антосіка О.А. в межах виконавчого провадження №56545292: перерахувати заборгованість за аліментами ОСОБА_2 за період червень 2015 року -червень 2018 року згідно заяви ОСОБА_1 від 21.05.2019 року, здійснити розрахунок заборгованості за аліментами боржника ОСОБА_2 станом на 01.05.2019 року згідно заяви ОСОБА_1 від 21.05.2019 року. Винести постанову про встановлення розміру аліментів на дитину ОСОБА_5 у сумі не меншої, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з вересня 2018 року, згідно заяви ОСОБА_1 від 30.05.2019 року, перевірити наявність в матеріалах виконавчого провадження платіжних документів, в яких вказано, що призначенням платежу є сплата заборгованості за аліментами за грудень 2015 року; лютий, березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року; лютий, квітень, червень, серпень, вересень 2017 року, здійснити розрахунок заборгованості за аліментами боржника ОСОБА_2 станом на 15.08.2019 року, змінити постанову державного виконавця Антосіка О.А. про повернення виконавчого документу від15.08.2019р.: виключити з неї інформацію про відсутність боргу, та вказати заборгованість боржника ОСОБА_2 станом на 15.08.2019 року.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Матеріали справи свідчать про те, що 21.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області з заявою про перерахунок суми сплачених аліментів за період червень-жовтень 2015 року, встановлення адреси, на яку перераховані аліменти, уточнення суми аліментів на чеках «Укрпошта», видачу розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
30.05.2019 року заявниця також звернулась до державного виконавця Антосіка О.А. з заявою про встановлення розміру аліментів на дитину ОСОБА_5 у сумі не меншої, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та направлення постанову про примусове стягнення до місця роботи боржника.
Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Антосіка О.А. від 15.08.2019 року виконавчий лист № 645/5637/15-ц від 13.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) аліментів повернуто стягувачу на підставі її заяви.
Разом з тим зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Льогка І.І. звернулась лише 19 листопада 2020 року, в якій просила, в тому числі, внести виправлення у постанову державного виконавця від 15.08.2019 року.
Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що про бездіяльність державного виконавця щодо розгляду заяви стягувача їй стало відомо з часу винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з поверненням виконавчого листа за заявою стягувача. Проте у визначений законом строк зі скаргою на дії державного виконавця Льогка І.І. не звернулась. Нерозгляд заяви після повернення виконавчого листа стягувачу не може вважатися тривалою бездіяльністю.
Враховуючи, що постанова державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Антосіка О.А. винесена 15 серпня 2019 року, а скарга на бездіяльність державного виконавця подана лише 19 листопада 2020 року, тобто поза межами десятиденного строку, який визначений ст.449 ЦПК України, у зв'язку з цим колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без розгляду.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково розглянув по суті скаргу на бездіяльність державного виконавця, подану із пропуском строку, встановленого ст.. 74 Закону України «Про виконавче провадження та ст.449 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню та постановлення нової про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 ..
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374,381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року - скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 (стягувача) на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Антосіка Олега Андрійовича, боржник - ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 13.10.2021 року.