13 жовтня 2021 року
м.Харків
справа № 953/21573/19
провадження № 22-з/818/281/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Харківській області, Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про стягнення коштів,
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати вирішено компенсувати за рахунок позивача. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали суду - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Харківській області, Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про стягнення коштів - закрито.
01.09.2020 року до суду апеляційної інстанції надходила заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати. Обґрунтовуючи свою заяву посилалась на те, що в постанові від 18.08.2020 року суд не зазначив про розподіл судових витрат. Вказувала на те, що в рішенні суду першої інстанції суд зазначив: «компенсувати судові витрати за рахунок позивача». Вважала, що суд апеляційної інстанції скасувавши рішення суду першої інстанції від 17.02.2020 року, повинен був вирішити питання щодо судових витрат і за подання позовної заяви.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в Основ'янському районі міста Харкова повернути ОСОБА_1 кошти, сплачені на рахунок №UA498999980313151206080020011, код отримувача 37999628, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998 у розмірі 1152, 60 грн. за квитанцією № 21 від 30 березня 2020 року». Оригінал квитанції № 21 від 30 березня 2020 року повернути платнику ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в Київському районі міста Харкова повернути ОСОБА_1 кошти, сплачені на рахунок № 31219206020004, код отримувача 37999675, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача 899998 у розмірі 768, 40 грн., за квитанцією № 21 від 30 жовтня 2019 року. Оригінал квитанції № 21 від 30 жовтня 2019 року повернути платнику ОСОБА_1 . Виправлено описку в постанові Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, в мотивувальній частині тексту постанови Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року передостанній абзац вирішено викласти в наступній редакції: «апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року скасувати, провадження у справі - закрити».
09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про роз'яснення рішення Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, в якій просила їй роз'яснити абзац, в якому зазначено «справу направити для продовження розгляду» та яке відношення апеляційна скарга Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, в особі заступника керівника Щербак К. має відношення до її апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року - відмовлено.
16.07.2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про ухвалення додаткового рішення. Посилається на те, що в рішенні суду першої інстанції суд зазначив: «компенсувати судові витрати за рахунок позивача». У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції від 17.02.2020 року, то повинно бути вирішено питання щодо судових витрат. Крім того, зазначає, що в рішенні суду апеляційної інстанції від 18.08.2020 року суд зазначив: «справу направити для продовження розгляду», у зв'язку з чим їй незрозуміло куди направити справу.
Відповідно до положень статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Оскільки ОСОБА_1 01.09.2020 року та 09.10.2020 року подавала заяви з аналогічних питань, які були вирішені судом, тому подання заяви від 16.07.2021 року є зловживанням процесуальними правами.
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 від 16.07.2021 року залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання заяви визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю заяву без розгляду.
Керуючись ст. 44 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 від 16.07.2021 року про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова