Справа № 127/25300/21
Провадження № 3/127/7729/21
"13" жовтня 2021 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шлапак Д.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм маршрутного таксі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 20.09.2020 серія ГП № 137258, 20.09.2021 о о 17 год. 30 хв. в м. Вінниці по вул. Київській, 180, водій автобуса Баз А079 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів за маршрутом (Вінниця-Гущенці), більше ніж передбачено характеристикою транспортного засобу,а саме більше ніж передбачено місць для сидіння, замість 24 перевозив 32, чим порушив п.п. 8 п. 3 постанови КМУ № 641, 1236 зі змінами та доповненнями, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Разом з тим, від нього до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі. Провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, просить закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, з підстав зазначених в клопотанні.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не доведена з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 44-3 КУпАП адміністративним правопорушенням, визнається порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності є один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та надані докази, оскільки складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, суд приходить до висновку, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.
Так, зі змісту положень ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено «зелений» рівень епідемічної небезпеки, забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо того, що ОСОБА_1 являється суб'єктом правопорушення.
Як докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суду надані: протокол серії ГП № 137258 від 20.09.2021, рапорт поліцейського та відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зіспівіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Щодо рапорту поліцейського, то слід зазначити, що хоча в ньому і зазначено, обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, однак суд також відмічає, що в розумінні правової позиції, висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 по справі №489/4827/16а слідує, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю, а тому і рапорт, який був складений інспектором взводу № 2 роти № 2 БУПП у Вінницькій області не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Щодо ж відеозапису, то останній не підтверджує те, що ОСОБА_1 являється суб'єктом правопорушення.
Будь-яких інших доказів які б підтвердили протиправність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суду не надано.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України також відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
Так, у своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Зазначені принципи можуть бути застосовані до статті 44-3 КУпАП, за якою санкція передбачає накладення штрафу в розмірі однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, враховуючи тяжкість можливого покарання, притягнення до відповідальності за статтею 44-3 КУпАП носить кримінально-правовий зміст у розумінні ЄСПЛ, тому при розгляді справи про адміністративне правопорушення слід, крім іншого, забезпечувати дотримання принципу презумпції невинуватості.
Окрім того, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальності, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Норма статті 44-3 КУпАП за своєю правовою природою носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути зазначено конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила, яких не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 137258 від 20.09.2021вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 8 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 641, 1236.
Водночас, підпункт 8 пункту 3 Постанови КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби Covid19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» виключено на підставі Постанови КМУ № 611 від 16.06.2021.
Статтею 8 КУпАП, яка регулює чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення, встановлено, що Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Системний правовий аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку із скасуванням пункту акту, який встановлює адміністративну відповідальність, не лише у зв'язку із скасуванням приписів безпосередньо КУпАП, якими встановлено адміністративну відповідальність, а й у випадку скасування акту, до якого відсилає банкетна норма диспозиції тієї чи іншої статті КУпАП.
Враховуючи те, що на час розгляду справи підпункт 8 пункту 3 Постанови КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, який згідно протоколу про адмінправопорушення інкримінується ОСОБА_1 виключений, що в свою чергу скасовує відповідальність за адміністративне правопорушення та має зворотну силу в часі, а також відсутні докази, які б підтвердили протиправність діяння, суд приходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП у діях ОСОБА_1 відсутній.
Таким чином, провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 44-3, 245, 247, 283, 284 КУпАП суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Суддя: