13.10.2021 Справа № 756/8417/21
Справа № 756/8417/21
1-кп/756/1146/21
13.10.2021 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №12021100050000388 від 19.02.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красного Луча Луганської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , останнє місце проживання, зі слів обвинуваченого, АДРЕСА_3 , такого, що має середню спеціальну освіту, офіційно непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 10.04.2020 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
18.02.2021 приблизно о 17:45 ОСОБА_3 перебував у торговій залі гіпермаркету «Метро» у м. Києві (просп. Степана Бандери, 26в), де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно. Надалі ОСОБА_3 , реалізуючи вищевказаний умисел, у цей же день, час та місці шляхом вільного доступу з корисливих мотивів з метою власного збагачення, будучи впевненим, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, повторно таємно викрав із стелажів гіпермаркету товар, а саме: клей для взуття «NAVR» (арт. 413574) у кількості 1 шт, вартістю 33,25 грн (без урахування ПДВ); шоколад асорті «Меrсі» (арт. 388297) у кількості 4 шт, вартість одиниці товару складає 90,75 грн (без ПДВ), загальною вартістю 363,0 грн (без урахування ПДВ); жувальні цукерки «Маmbа» (арт. 310965) у кількості 2 шт, вартість одиниці товару складає 29,08 грн (без ПДВ), загальною вартістю 58,16 грн (без урахування ПДВ), який помістив під куртку та у праву зовнішню кишеню куртки, в яку на той час був одягнений, та, утримуючи при собі вищевказаний товар, ОСОБА_3 пройшов лінію кас, умисно не розрахувавшись за нього, та направився до виходу з гіпермаркету, однак свої злочинні дії до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений службою охорони гіпермаркету.
Внаслідок вчинення злочину, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_3 міг спричинити майнову шкоду ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» (ЄДРПОУ 32049199) на загальну суму 454,41 грн (без урахування ПДВ).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема те, що він у лютому 2021 року у вечірній час доби, перебуваючи в торговій залі гіпермаркету «Метро» у м. Києві (просп. Степана Бандери, 26в), таємно взяв товар у кількості, зазначеній в обвинувальному акті (клей для взуття, шоколад, жувальні цукерки), та пішов до виходу з приміщення гіпермаркету, однак біля виходу він був зупинений службою охорони гіпермаркету. При цьому зазначив, що наміру розраховуватись за товар він не мав, а тому, висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинення злочину, просив суд суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.
У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненому, враховуючи те, що останній не оспорює обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, а також процесуальних рішень, що стосуються затримання обвинуваченого на місці вчинення злочину та долі речових доказів у кримінальному провадженні, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
З огляду на викладене, розгляд кримінального провадження проводився стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах пред'явленого йому обвинувачення. При встановлених обставинах, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за обставин, коли останній виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття відповідно до ст. 66 КК України та відсутність таких, що його обтяжує за ст. 67 КК України.
Зважив суд і на дані про особу винного, котрий має середню спеціальну освіту, неодружений, офіційно непрацевлаштований, його характеристику за місцем проживання у м. Києві та на те, що він на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, а також має судимість за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, однак належних висновків для себе не зробив та вчинив закінчений замах на нетяжкий корисливий злочин проти власності.
З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, а також характер і спосіб вчинення злочину, причини внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, та те, що останній вчинив закінчений замах на злочин, який відноситься до категорії нетяжких у сукупності з розміром матеріальної шкоди, яку ОСОБА_3 міг спричинити в разі доведення злочину до кінця, зваживши на ставлення останнього до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Підстав для призначення покарання із застосуванням статей 69, 691 КК України суд не вбачає.
Водночас, відповідно до роз'яснень, що містяться в абзаці 4 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 цього Кодексу. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Шевченківського районного суду міста Києві від 10.04.2020 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та за їх сукупністю призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік на підставі ст. 75 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що злочин за цим вироком ОСОБА_3 вчинив після постановлення попереднього вироку від 10.04.2020, але до повного відбуття покарання, тому остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити за правилами ст. 71 КК України з урахуванням покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києві від 10.04.2020.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні не обирався.
Зарахування строку фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, до моменту його звільнення, слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києві від 10.04.2020, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці.
До набрання вироком законної сили обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з 13.10.2021.
Речові докази:
- клей для взуття «NAVR» (арт. 413574), шоколад асорті «Меrсі» (арт. 388297), жувальні цукерки «Маmbа» (арт. 310965), які було передано представнику потерпілого на відповідальне зберігання, - залишити потерпілому за належністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання зарахувати строк затримання ОСОБА_3 з 18.02.2021 по 19.02.2021.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1