Справа № 755/14828/21
"13" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2021 року за № 12021105040002290 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Харкова, українки, громадянки України, з неповною вищою освітою, заміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 08.07.2021 року, приблизно о 18 год. 30 хв, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Будівельників 40, зайшла у приміщення магазину «АЛЛО», підійшла до стелажів з товаром, які знаходяться біля касової зони, впевнившись, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, скориставшись неуважністю працівників магазину, реалізувала свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою власного протиправного збагачення взяла з полиці стелажу з товарами фітнес браслети марки «Ксіомі Мі Бенд 6», у кількості 7 шт., вартістю за один браслет - 1299 грн. та загальною вартістю 9093 грн. 00 коп., код товару 770175, та помістила до власної сумки, з якою прийшла до магазину.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, ОСОБА_3 , бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, направилась до виходу з магазину «АЛЛО», маючи намір винести товар за його межі, не розрахувавшись.
Виконавши усі дії, які ОСОБА_3 , вважала необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжки), остання вийшла з вищезазначеного магазину, що за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 40, не розрахувавшись за товар, тобто виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Довівши свої протиправні наміри до кінця ОСОБА_3 викраденим нею майном розпорядилась на власний розсуд, чим завдала матеріальної шкоди магазину «АЛЛО» на загальну суму 9093 грн. 00 коп.
Будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнала повністю, дала покази, підтвердивши вищевикладені обставини їх скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаялась у вчиненому. Підтвердила обставини вчинення кримінального проступку, зазначені в обвинувальному акті. Зазначила, що дійсно в магазині «АЛЛО», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Будівельників 40, підійшла до стелажів з товаром, які знаходяться біля касової зони та скориставшись неуважністю працівників магазину, викрала з полиці 7 фітнес браслетів марки «Ксіомі Мі Бенд 6» з якими вийшла з магазину «АЛЛО». Цивільний позов про відшкодування завданих матеріальних збитків у сумі 9093 грн. визнала в повному обсязі.
Остання виразила готовність понести покарання за вчинений злочин у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просила суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують її особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, а саме -таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття у вчиненому кримінальному проступку.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судима, офіційно не працює, проте повідомила, що займаєтьсся продажем косметики, заміжня, вагітна, 16 тижнів вагітності, хворіє на Гепатит С, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого, а саме наявність у неї розуміння неприйнятності вчинених нею дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 185 КК України у виді штрафу, оскільки інші види покарання, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України у зв'язку із вагітністю обвинуваченої та відсутністю офіційного місця роботи не підлягають застосуванню, а тому суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
При вирішенні цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з наступного.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду разом із цивільним позовом представника потерпілого, який суд прийняв до розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Так, частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В той же час, згідно абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства».
У даному випадку судом, справу, згідно ст. 337 КПК України, розглянуто у межах висунутого/пред'явленого обвинувачення та визнано доведеним, що цивільний відповідач таємно викрала майно, що належить ТОВ «АЛЛО» на загальну суму 9093 грн.
Слід звернути увагу, що злочини проти власності є однією з найпоширеніших груп злочинних діянь, які посягають на одне з найцінніших соціальних благ - право власності.
Власність - це суспільні відносини, пов'язані з присвоєнням особою засобів і продуктів виробництва.
Право власності - це право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею. Право власності включає в себе право особи володіти, користуватися та розпоряджатися річчю чи майном, що належить цій особі.
Право власності захищається Конституцією України. В ст.41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.
Також право власності захищається Кримінальним кодексом України. Адже, відповідно до КК України, протиправне позбавлення особи права на власність карається законом. За вчинення злочину проти власності особа, яка його вчинила, притягується до кримінальної відповідальності.
Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. До такого майна слід віднести: рухомі та нерухомі речі, грошові кошти, цінні папери та ін., а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.
Ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з цивільного відповідача/обвинуваченої на користь цивільного позивача/представника потерпілого ОСОБА_5 суми матеріальних збитків у розмірі 9093 грн.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь представника потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди - 9093 (дев'ять тисяч дев'яносто три) гривні 00 коп.
Речові докази у кримінальному провадженні - оптичний носій інформації диск: (Verbatim DVD+R, 4.7 GB 120 min) який упакований до білого паперового конверту, який опечатано печаткою «Для пакетів Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві» з підписом дізнавача та приєднаний до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Обвинуваченій роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя