12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 380/6200/20
адміністративне провадження № К/9901/12604/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу № 380/6200/20
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Мартинюк В.Я.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року
(головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.)
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність в частині виплати допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2013 по 2019 роки;
- зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за період з 2013 по 2019 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився”;
- зобов'язати нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби та звільнення з неї ОСОБА_1 не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які останній набув у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині вимог про:
- визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився”;
- зобов'язання нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився”, залишено без розгляду.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відносини з приводу виплати компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону, а саме частина п'ята статті 122 КАС України.
У такій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача, що до даного позову застосовується шестимісячний строк звернення до суду, та заяву про поновлення процесуальних строків у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), оскільки з урахуванням положень частини п'ятої статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду щодо відновлення порушених прав позивача закінчився 28 листопада 2019 року, тобто до запровадження карантинних заходів.
З урахуванням вищенаведених висновків суд першої інстанції залишив позов в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за неотримане речове майно без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу в частині вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився”; зобов'язання нарахувати та виплатити з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився” направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд повинен був керуватись частиною другою статті 122 КАС України, якою встановлено шестимісячний строк звернення до суду.
Також ОСОБА_1 зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18, в яких визначено загальний шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
Львівським прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, як правонаступником відповідача, подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на те, що предмет позову пов'язаний з проходженням та звільненням з військової служби, вважає, що судами обґрунтовано застосовано частину п'яту статті 122 КАС України та залишено позов в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно без розгляду, а тому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року.
03 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 червня 2021 року на адресу Верховного Суду від позивача по справі надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Клопотання обґрунтоване тим, що у постанові Верховного Суду від 04 липня 2019 року по справі №821/2/18 суд касаційної інстанції, здійснюючи перегляд процесуальної ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду зв'язку із пропуском строку звернення до суду, враховуючи специфіку публічно-правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, сформував правовий висновок, що достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного майнового права є загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Такий же висновок щодо шестимісячного строку звернення до суду про стягнення компенсації за неотримане речове майно викладений в постанові №2040/7697/18 від 23 серпня 2019 року.
У той же час протилежний висновок суду касаційної інстанції щодо місячного строку звернення до суду міститься зокрема у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, який обґрунтований правовими висновками суду касаційної інстанції за відмінних спірних правовідносин та без відступу від правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах №821/2/18 та №240/7697/18, що не забезпечує єдність судової практики та не створює правову визначеність для громадян і судів нижчої ланки.
Ухвалою від 11 жовтня 2021 закінчено підготовчі дії та зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 12 жовтня 2021 року за наявними у справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Нормативне регулювання
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, в тому числі - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (далі - Порядок) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Позиція Верховного Суду.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права , зокрема застосування положень частин 2,5 статті 122 КАС України, статті 240 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
Спірним питанням, яке стало предметом касаційного розгляду, є визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та його дотримання позивачем.
Чинне законодавство України, що регулює проходження військової служби, гарантує військовослужбовцям забезпечення їх речовим майном та передбачає грошову компенсацію вартості речового майна, неотриманого під час проходження військової служби, яке має бути виплачене не пізніше дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби грошової компенсації вартості речового майна в повному обсязі.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 визначив правову природу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та строки її виплати.
При визначені правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно Суд зазначив, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум. Чинне законодавство передбачає обов'язок виплати військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З урахуванням правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, яка визначена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, спеціальним строком звернення до суду є місячний строк, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/20.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, фактично розрахунок щодо грошової компенсації за неотримане речове майно з позивачем відбувся 28 жовтня 2019 року, разом з тим, до суду з цим позовом останній звернувся лише 30 липня 2020 року, тобто поза місячним строком.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, зокрема, визначених частиною третьою статті 123 КАС України.
Згідно вищезазначеної частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі.
Факт пропуску позивачем строку звернення до суду виявлено судом після відкриття провадження у справі.
Зазначені позивачем причини щодо поновлення строку звернення до суду, а саме застосування шестимісячного строку з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а також поновлення строків у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), визнані судом неповажними, оскільки строк звернення до суду закінчився 28 листопада 2019 року до впровадження карантинних заходів.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства та обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Разом з тим, таке обмеження не впливає на обсяг та зміст конституційного права на судовий захист та доступ до правосуддя; натомість, направлено на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитись до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Поняття поважних причин пропуску строку звернення до суду є оціночним, а його вирішення покладено на розсуд суду. Натомість, особа, яка заявляє клопотання згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи та надати докази, які підтверджують, що пропуск строку дійсно пов'язаний з об'єктивними та непереборними обставинами.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач у спірних правовідносинах звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом строку, за відсутності поважних підстав його пропуску судом у відповідності до вимог частини третьої статті 123 КАС України позов в частині позовних вимог залишено без розгляду.
З приводу клопотання позивача про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати колегія суддів зазначає таке.
Статтею 346 КАС України передбачені підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, зокрема, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Як на підставу для передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати, позивач вказує на протилежність правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04 липня 2019 року у справі № 821/2/18, від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, в яких чітко визначений шестимісячний строк звернення до суду з позовом про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби, та висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, в якій визначено місячний строк звернення до суду з аналогічним предметом спору.
У справі № 2040/7697/18 предметом спору є відмова у наданні довідки про вартість неотриманого речового майна та зобов'язання виплатити вказану компенсацію.
Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2019 року у вказаній справі зазначив, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), у зв'язку з чим дійшов висновку про застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Предметом спору у справі № 821/2/18 є невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки.
У вказаній справі Верховний Суд у постанові від 04 липня 2019 року зазначив, що наведена категорія справ, належить до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов'язане зі звільненням з публічної служби.
Належність позивачу права на означене речове майно підтверджується довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.
Проаналізувавши статті 9-1, 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" суд дійшов висновку, що дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
В той же час, враховуючи специфіку публічно-правових спорів, для вирішення яких КАС України визначені спеціальні строки, колегія суддів у вищезазначеній справі вважала достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
Разом з тим, як зазначалось вище, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду визначив правову природу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка належить до складу належних звільненому військовослужбовцю сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Тобто у зазначеній постанові судова палата фактично відступила від висновку, викладеного в постанові від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18, а тому до позовних вимог щодо нарахування, виплати, стягнення такої компенсації застосовується місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Крім того, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду прийнято постанову від 11 лютого 2021року у справі №240/532/20, в якій вирішувалось питання обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами, зокрема, про визнання протиправними дій щодо невиплати позивачу всіх сум (грошової компенсації вартості речового майна, яким він не був забезпечений під час проходження військової служби), належних йому у день звільнення з військової служби.
Судова палата, проаналізувавши законодавчі приписи та висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду, дійшла до такого.
Включення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно до складу належних звільненому військовослужбовцю сум у розумінні приписів статті 116 КЗпП України та необхідність застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності в разі невиплати такої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини підтверджено сталою судовою практикою розгляду цієї категорії адміністративних справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (справа №821/1083/17), постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (справа №480/3105/19).
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо визнання протиправними дій щодо невиплати та зобов'язання нарахувати та виплатити всі суми, належні позивачу у день звільнення з військової служби охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
Разом з тим, заявляючи клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати позивач не навів підстав, передбачених частиною другою статті 346 КАС України, а також не надав обґрунтування такої передачі.
Ураховуючи наявність правових висновків Верховного Суду у правовідносинах, які є подібними до правовідносин, які склались в цій справі, оскільки пов'язані з проходженням та звільненням з публічної (військової) служби та стосуються невиплати в повному обсязі грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на об'єднану палату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3,341,343,349,350,355,356,359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволені клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року - залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова