13 жовтня 2021 р. Справа № 120/7804/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У липні 2021 року поштовим засобом зв'язку до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Ткачук Ірини Валеріївни, яка подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області ( далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 363 від 16.04.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " та зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в березні 2021 позивач звернувся до відповідача з письмовим клопотання про надання йому дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва (в межах ділянки за кадастровим номером: 0520684900:03:001:0678), комунальної форми власності, орієнтованою площею 0,1 га., яка розташована в межах Лука-Мелешківської ОТГ Вінницького району Вінницької області на південно-східній околиці с. Майдан-Чапельський. Однак, відповідач своїм рішенням від 16.04.2021 за № 363 відмовив у наданні такого дозволу з тих підстав, що бажана для позивача земельна ділянка віднесена до переліку земельних ділянок право на які виставляється на земельні торги ( аукціон). Позивач вважає, що така підстава для відмови суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), та переконаний, що прийняте сільською радою рішення № 363 від 16.04.2021 є протиправним, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 20.07.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано додаткові докази, необхідні для вирішення справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, 25.08.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали пов'язані із прийняттям оскаржуваного рішення. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що рішенням 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 16.04.2021 №255 земельна ділянка за кадастровим № 0520684900:03:001:0678 площею 7,6 га, частину якої намагається отримати у власність позивач, включена до Переліку земельних ділянок право оренди на яку буде реалізовано на земельних торгах (аукціоні). У відповідності до ч. 5 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів. Окрім того представник відповідача вказує, що зазначена норма ЗК України повністю кореспондує із нормою встановленою абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка визначає, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів. А тому відповідач, враховуючи пряму заборону встановлену ЗК України щодо неможливості відчуження земельних ділянок права на які виставлені на земельні торги, до завершення торгів, відмовив ОСОБА_1 у задоволені його клопотання від 24.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином відповідач переконує суд, що оскаржуване рішення сільської ради прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просить суд відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що 24.03.2021 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, комунальної форми власності, орієнтованою площею 0,1 га, яка розташована на південно-східній околиці села Майдан-Чапельський Лука-Мелешківської ОТГ Вінницького району Вінницької області (в межах ділянки за кадастровим номером: 0520684900:03:001:0678). До поданої заяви позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення учасника бойових дій, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
За наслідком розгляду вказаного клопотання, рішенням 9-ої сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 16.04.2021 № 363 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу з посиланням на те, що бажана для позивача земельна ділянка внесена до переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги (аукціон).
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Аналіз норм ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а та інших.
При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Так, згідно з положеннями ч. ч. 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Тобто, аналіз вищевказаних положень статті 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Отже цією нормою Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, до їх завершення.
Аналогічний висновок щодо застосування положень Земельного кодексу України до спірних відносин наведений у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі за № 620/1058/19.
Як встановлено судом вище, рішенням Лука-Мелешківської сільської ради № 363 від 16.04.2021 відмовлено позивачу ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га на підставі ч. 3 ст. 136 ЗК України, оскільки вказана у викопіюванні земельна ділянка внесена до Переліку земельних ділянок, право на які виставляються на земельні торги (аукціон).
Зокрема, судом з'ясовано, що на 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради прийнято рішення від 16.04.2021 № 255 про включення земельних ділянок до Переліку земельних ділянок, права на які виставлятимуться на земельні торги у формі аукціону на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Відповідно до додатку № 1 цього рішення, бажану для позивача земельну ділянку за кадастровим № 0520684900:03:001:0678 включено до переліку земельних ділянок, право на які виставляються на земельні торги (аукціон) під номером 33.
Отже, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача № 363 від 16.04.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, земельна ділянка, частину якої хотів отримати у власність останній, була включена до Переліку земельних ділянок права на які виставлені на земельні торги (аукціон), що виключало можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу.
Таким чином, враховуючи те, що рішення Лука-Мелешківської сільської ради від 16.04.2021 № 255 розповсюджується на спірну земельну ділянку, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, то дані обставини відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України є самостійною підставою для відмови позивачу у наданні такого дозволу.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач, здійснюючи функції розпорядника землями комунальної власності, з огляду на відсутність обмежень та заборон, установлених ч. 3 та 4 ст. 134, ч. 1 та 2 ст. 136 ЗК України, правомірно розпорядився спірною земельною ділянкою, відібравши її для продажу права на неї на земельних торгах та включивши її до відповідного переліку.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що після виключення спірної земельної ділянки із переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, позивач не позбавлений права повторно звернутись із відповідним клопотанням щодо цієї земельної ділянки чи вибрати іншу земельну ділянку та звернутися до відповідача для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 16.04.2021 за № 363, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є правомірним та скасуванню не підлягає. А отже, відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 13.10.21.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Центральна, буд. 2а, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234, код ЄДРПОУ 04329856)
Суддя Слободонюк Михайло Васильович