13 жовтня 2021 р. Справа № 120/7592/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У липні 2021 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач, військової частини НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2016 по 31.12.2018; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. За наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГ України від 24.06.2021 №21 о/с позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), а наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 24.06.2021 № 135 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач вказує на те, що в порушення вимог чинного законодавства на день звільнення з військової служби відповідачем повний розрахунок із ним проведений не був, зокрема не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2016 по 31.12.2018, та зазначає, що 25.06.2021 року його представником було направлено адвокатський запит про витребування письмової інформації щодо нарахованої та фактично виплаченої індексації грошового забезпечення за період 01.05.2016 по 24.06.2021, із зазначенням базового місяця та вимогою здійснити заборговану виплату. 06.07.2021 позивачу було направлено довідку військової частини НОМЕР_1 №54 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення, зі змісту якої слідує, що індексацію грошового забезпечення відповідач почав виплачувати тільки з 01.01.2019 року. Позивач зазначає, що виплати індексації грошової забезпечення з 01.05.2016 по 31.12.2018 він не отримав. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою від 16.07.2021 судом відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
30.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 45561/21), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 03.01.2018 по 24.06.2021. Згідно п.10-2 Постанови №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Таким чином відповідач вказує, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення проводиться з місяця прийняття військовослужбовця на службу, тобто в даному випадку ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 лише 03.01.2018. Відповідач зазначає, що індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 була виплачена в повному обсязі, що підтверджується довідкою від 29.07.2021 №63. За таких обставин відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в їх задоволенні просить відмовити.
Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 03.01.2018 по 24.06.2021.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГ України від 24.06.2021 №21 о/с позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), а наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 24.06.2021 № 135 він був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
25.06.2021 представником позивача було направлено адвокатський запит про витребування письмової інформації щодо нарахованої та фактично виплаченої індексації ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.05.2016 по 24.06.2021, із зазначенням базового місяця та вимогою здійснити заборговану виплату, за результатами розгляду якого відповідачем надано довідку №54 від 05.07.2021 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення у період з 03.01.2018 по 24.06.2021, зі змісту якої слідує, що індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалася лише з січня 2019 року по червень 2021 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення у період з 01.05.2016 по 31.12.2018, та стверджуючи, що тим самим відповідач порушив одну із основних державних гарантій щодо оплати праці, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон України № 2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У відповідності до статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
У силу вимог частини першої статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами частини першої статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно частини першої статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша статті 6 Закону № в1282-ХІІ).
Частинами другою та шостою статті 5 наведеного Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок №1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1-1 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У відповідності до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до п.10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.
Аналізуючи наведену вище норму законодавства суд приходить до висновку, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення проводиться з місяця прийняття військовослужбовця на службу.
Як свідчать матеріали справи, позивача ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення лише з 03.01.2018, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГ України від 03.01.2018 № 3. Отже, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 НГ України виникло з місяця зарахування до списків особового складу цієї військової частини, тобто з 03.01.2018, а не з 01.05.2016 як про те зазначено у позовній заяві.
Відповідно, обов'язок у відповідача проводити нарахування індексації позивачу виник з січня 2018 року, а не з травня 2016 року.
Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (надалі - Інструкція № 200), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби (пункт 3 Інструкції № 200).
Як зазначено у пункті 16 Інструкції № 200, у разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється за новим місцем служби (після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини).
Отже, враховуючи, що позивача згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГ України № 3 від 03.01.2018 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 03.01.2018, тому підстав виплачувати позивачу грошове забезпечення (в тому числі і індексацію грошового забезпечення) до 03.01.2018 року у відповідача не має.
Так, статтею 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Право позивача на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення гарантується законом, зокрема, Законом № 1282-ХІІ та Порядком № 1078.
Як встановлено судом із матеріалів справи та підтверджено відповідачем у своїй довідці № 63 від 29.07.2021, наданій на виконання вимог суду, індексація грошового забезпечення позивача у період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГ України з січня 2018 року по грудень 2019 року не нараховувалась та не виплачувалась. Причини не нарахування та невиплату такої індексації позивачу за вищевказаний період відповідачем не зазначені.
Суд враховує, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
З огляду на викладене та враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України безпідставно не здійснила позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.01.2018 по 31.12.2018, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, а тому наявні підстави для їх задоволення.
В той же час не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.05.2016 по 02.01.2018, позаяк в межах цього періоду відповідач не проходив військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГ України.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72 - 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 03.01.2018 по 31.12.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 03.01.2018 по 31.12.2018.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 13.10.21.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович