"12" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2397/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Завод імені 23 Жовтня” до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Долинське” про стягнення 78 316,23 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод імені 23 Жовтня” (далі по тексту - ТОВ „Завод імені 23 Жовтня”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Долинське” (далі по тексту - СВК „Долинське”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 78 316,23 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 63 180,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 10 183,29 грн., 3% річних у розмірі 4 952,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору про виконання робіт №107 від 01.10.2018р.
Ухвалою суду від 13.08.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.
СВК „Долинське” було повідомлено судом про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали про відкриття провадження по справі від 13.08.2021р. на адресу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
06.09.2021р. до господарського суду було повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду від 13.08.2021р. була вручена відповідачеві 25.08.2021р. Оскільки СВК „Долинське” не було подано до суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.10.2018р. між СВК „Долинське” (Замовник) та ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” (Виконавець) було укладено договір про виконання робіт №107, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом 30 календарних днів від дати отримання запчастин на ремонт виконати наступні роботи: діагностика, ремонт, технічне обслуговування та реставрація запчастин до сільськогосподарської техніки. Загальна вартість робіт за договором визначається шляхом підсумовування вартості робіт, зазначеної в актах прийому-передачі виконаних робіт за договором.
Умовами п. п. 4.1 ,4.2 договору про виконання робіт №107 від 01.10.2018р. визначено, що розрахунки між Виконавцем і Замовником за виконані роботи здійснюються в безготівковому порядку, шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Замовник повинен розрахуватися за виконані роботи впродовж 30 календарних днів, з дня фактично виконаних робіт. Здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного завершення робіт. Підписання акту представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій до Виконавця.
Згідно з п. п. 9.1, 9.2 договору про виконання робіт №107 від 01.10.2018р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2019р. Якщо жодна із сторін за 40 днів до закінчення строку дії договору не повідомить другу в письмовій формі про розірвання договору, строк дії договору автоматично продовжується на один календарний рік.
На виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору про виконання робіт №107 від 01.10.2018р. ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” було надано послуги з ремонту, загальна вартість яких складає 63 180,00 грн., що підтверджується наступними доказами:
- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗА-0000092 від 29.10.2018р. на суму 58 800,00 грн. з урахуванням ПДВ, підписаним сторонами; актом здачі-приймання запчастин до с/г техніки на ремонт від 24.09.2018р., підписаним сторонами; товарно-транспортною накладною №ЗА-0000094 від 29.10.2018р.;
- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗА-0000098 від 25.03.2019р. на суму 1980,00 грн. з урахуванням ПДВ, підписаним сторонами; актом повернення запчастин до с/г техніки з ремонту від 25.03.2019р., підписаним сторонами;
- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ЗА-0000434 від 22.10.2019р. на суму 2400,00 грн. з урахуванням ПДВ, підписаним сторонами; актом повернення запчастин до с/г техніки з ремонту від 22.10.2019р., підписаним сторонами; товарно-транспортною накладною №ЗА-0000465 від 22.10.2019р.;
26.04.2021р. ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” звернулось до СВК „Долинське” із вимогою №26/04/21-02, згідно якої позивач просив сплатити заборгованість за договором про виконання робіт №107 від 01.10.2018р. у загальному розмірі 63 180,00 грн. Проте, вимога позивача про сплату заборгованості була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” до господарського суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” прийняті на себе зобов'язання з надання послуг, передбачених умовами договору про виконання робіт №107 від 01.10.2018р. були виконанні належним чином, що підтверджується підписаними між сторонами по справі актами здачі-прийняття робіт на загальну суму 63 180,00 грн. Проте, відповідачем у порушення зобов'язань, прийнятих на себе за договором про виконання робіт №107 від 01.10.2018р. не було оплачено вартості наданих позивачем послуг.
З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” до СВК „Долинське” в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 63 180,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано СВК „Долинське” до сплати збитки від інфляції у розмірі 10 183,29 грн., 3% річних у розмірі 4 952,94 грн. Відсотки були розраховані позивачем на заборгованість за кожним актом окремо до 29.07.2021р., останнім місяцем розрахунку збитків від інфляції позивачем було визначено червень 2021р.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” до СВК „Долинське” у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 10 183,29 грн., 3% річних у розмірі 4 952,94 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Завод імені 23 Жовтня” до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Долинське” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 63 180,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 10 183,29 грн., 3% річних у розмірі 4 952,94 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Господарський суд зауважує, що ТОВ „Завод імені 23 Жовтня” у поданій до суду позовній заяві було повідомлено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається із судового збору та витрат на правову допомогу, розмір яких складає 6 000,00 грн., які і були заявлені позивачем до відшкодування.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження отримання правової допомоги позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №26/04/21-01 від 26.04.2021р., укладений між позивачем та адвокатом Рабушко В.С., акт здачі приймання робіт №1 від 28.07.2021р. до договору про надання правової допомоги, згідно якого вартість наданих адвокатом послуг складає 6 000,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 6 000,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову шляхом їх покладення на відповідача, господарський суд враховуючи задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Завод імені 23 Жовтня” вважає за необхідне та правомірне покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Долинське” /68810, Одеська обл., Ренійський р-н, село Долинське; ідентифікаційний код 03767972/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Завод імені 23 Жовтня” /72301, Запорізька обл., м. Мелітополь, провулок Гоголя, буд. 9; ідентифікаційний код 42370416/ суму основного боргу у розмірі 63 180,00 грн. /шістдесят три тисячі сто вісімдесят грн. 00 коп./, збитки від інфляції у розмірі 10 183,29 грн. /десять тисяч сто вісімдесят три грн. 29 коп./, 3% річних у розмірі 4 952,94 грн. /чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 94 коп./, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. /шість тисяч грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 12 жовтня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна