ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2021Справа № 910/10131/21
Суддя Господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни
до Повного товариства "Ломбард "Каса" за участю ТОВ "Параіба" і Компанія"
про стягнення 370 543,25 грн
Без участі представників сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Повного товариства "Ломбард "Каса" за участю ТОВ "Параіба" і Компанія" на користь Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни заборгованість у розмірі 177 708,17 грн, штраф у розмірі 170 576,01 грн, 3% річних у розмірі 1 198,64 грн, інфляційні витрати у розмірі 5 270,51 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 321,30 грн.
29.09.2021 через відділ діловодства суду від фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 500,00 грн.
Дослідивши матеріали заяви суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення її заявнику без розгляду, оскільки заявником не було дотримано вимог ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Окрім цього за приписами ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Право позивача на розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення, згідно із ст. 244 ГПК України, може бути реалізоване у вигляді подання до суду відповідної письмової заяви, до якої мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Проте, як встановлено судом, заявником (позивачем) жодних доказів на підтвердження направлення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі №910/10131/21 на адресу відповідача до останньої не додано.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, неотримання учасником справи копії заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення (в разі наявності).
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність доказів направлення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу, в останнього відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення позивачем, що суперечить положенням ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи те, що заявником не надано доказів направлення вказаної заяви сторонам у справі, суд приходить до висновку, що заявником не дотримано вимог п. 6 ч. 1 ст. 170 ГПК України, а відтак вказана заява у відповідності до п. 4 ст. 170 ГПК України повертається заявнику без розгляду.
Керуючись ст. 170, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10131/21 - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Н.І. Зеленіна