ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/10639/21
Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу
за позовомАкціонерного товариства "Таскомбанк"
доФізичної особи-підприємця Швачко Дениса Олександровича
простягнення 19 106 грн 11 коп.
Представники:не викликались
02.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Таскомбанк" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Швачко Дениса Олександровича про стягнення 19 106 грн 11 коп. заборгованості, в тому числі: 10 671 грн 63 коп. заборгованість по тілу кредиту, 7 000 грн 00 коп. заборгованість по комісії, 969 грн 96 коп. пені та 464 грн 52 коп. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" № ID5419110 від 11.10.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10639/21, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 № 05-23/1612/21, у зв'язку із звільненням судді Данилової М.В., справу № 910/10639/21 передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021, справу № 910/10639/21 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 справу № 910/10639/21 прийнято до свого провадження суддею Н.Плотницькою.
18.08.2021 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 78433200, якими на адресу відповідача (вулиця Червоноткацька, будинок 22А, квартира 30, місто Київ, 02094), було направлено ухвалу від 07.07.2021 (про відкриття провадження у справі), із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дати довідки: 14.08.2021.
Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 вручена відповідачу 14.08.2021.
Станом на 11.10.2021 відповідачем вимог ухвал суду, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.10.2018 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (банк за договором) та Фізичною особою-підприємцем Швачко Денисом Олександровичем (позичальник за договором) укладено заяву-договір № ID5419110 (далі - договір), відповідно до умов якого за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
Пунктами 2.1. - 2.6. договору встановлено: розмір кредиту - 50 000,00 грн; валюта кредиту - гривня; розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001 % річних, розмір комісійної винагороди - 1,75 % від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; терміни і порядок погашення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору; термін повернення кредиту: 11.10.2020.
Відповідно до пункту 3.1 договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
За змістом пункту 3.3 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
У пункті 4.1. договору зазначено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" та Цінові параметри продукту є кредитним договором.
Умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладаються лише шляхом приєднання до договору в цілому (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
За приписами статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до пунктів 18.2.1.1., 18.2.1.2, 18.2.1.3, 18.2.1.5, 18.2.1.6 Правил банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит для фінансування поточної діяльності клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право банку на отримання яких передбачено цим розділом правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород банку за надання кредиту встановлюється у цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному сайті банку та є невід'ємною частиною цих правил. Банк самостійно визначає розмір кредиту, який може бути наданий клієнту. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в заяві-договорі про приєднання клієнта до цих правил (далі - Заява). Клієнт приєднується до правил шляхом підписання електорнно-цифровим підписом заяви в системі "ТАС24|БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана заява разом з цими правилами та ціновими параметрами продукту, які зазначені на офіційному сайті банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в заяві (згідно графіку погашення кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами договору. Остаточний строк погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом правил, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов'язання, має право змінити умови користування кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому, банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг "ТАС24|БІЗНЕС", sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості і період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, строком повернення кредиту є дата останнього платежу.
За користування кредитом клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі, що зазначені в заяві та цінових параметрах до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління кредитом є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.
У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 18.2.1.2, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснити договірне списання з його рахунків, відкритих у АТ "ТАСКОМБАНК", на погашення заборгованості за кредитом у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі.
Згідно з пунктами 18.2.4.1, 18.2.4.2, 18.2.4.3 Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 18.2.1.1, 18.2.1.2, 18.2.1.3 цього договору клієнт сплачує проценти та комісію за управління кредитом в розмірі, який зазначено в цінових параметрах.
Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачений п. 18.2.2.2.2, 18.2.2.2.3 цього договору, клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в цінових параметрах до цього розділу правил, які розміщені на офіційному сайті банку.
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, які зазначені у заяві (у графіку погашення кредиту). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії за управління кредитом, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
За змістом пункту 18.2.4.7 Правил розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховує.
Розрахунок щомісячної комісії за управління кредитом проводяться банком щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту (пункт 18.2.4.8 Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за вищезазначеним договором виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а також вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
У свою чергу, відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту у повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 671 грн 63 коп.
Пунктом 18.2.1.3 Правил передбачено, що клієнт зобов'язаний сплатити проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом.
У п. 2.3.1, 2.3.2 Договору сторони погодили, розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних та розмір комісійної винагороди - 1,75 % від суми виданого кредиту (щомісячно).
За розрахунком позивача заборгованість по відсоткам становить 0 грн. та заборгованість по комісії - 7000 грн.
Судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 10 671 грн 63 коп., а також заборгованість по комісії у розмірі 7000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення кредиту у розмірі 10 671 грн 63 коп. та сплати комісії у розмірі 7000 грн 00 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту за договором від 11.10.2018 № ID5419110, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 671 грн 63 коп. заборгованості по тілу кредиту та 7 000 грн 00 коп. заборгованості по комісії підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 11 969 грн 96 коп. пені за період з 27.11.2020 по 26.05.2021 та 464 грн 52 коп. штрафу.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до пункту 3.3 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Отже, зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 696 грн 96 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 27.11.2020 по 26.05.2021 задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 464 грн 52 коп., суд зазначає про відсутність підстав для його стягнення, оскільки позивачем не наведено обґрунтованого посилання на відповідне положення договору чи закону, яке б свідчило про можливість для його нарахування.
Пункт 18.2.5.2 Правил містить визначений відсоток розміру штрафу лише за деякі випадки порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, що не відносяться до спірних. В інших випадках розмір штрафу визначається згідно Цінових параметрів, проте позивачем не долучено до матеріалів справи Цінові параметри, що позбавляє суд можливості перевірити розмір та обґрунтованість нарахованого позивачем штрафу.
Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідної позовної вимоги з огляду на її необґрунтованість та недоведеність.
З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 969 грн 96 коп. пені та 464 грн 52 коп. штрафу визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швачко Дениса Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032, ідентифікаційний код 09806443) 10 671 (десять тисяч шістсот сімдесят одна) грн 63 коп. заборгованості по тілу кредиту, 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. заборгованості по комісії та 2 099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн 57 коп. судового збору.
3. В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення 969 грн 96 коп. пені та 464 грн 52 коп. штрафу відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька