Ухвала від 12.10.2021 по справі Б-11/45-3/270-21/145

Справа № Б-11/45-3/270-21/145

УХВАЛА

12.10.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Руда Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, заяву ОСОБА_1 (вх. № 12654/21 від 12.08.2021) про зобов'язання ліквідатора Седлецького О. В. повернути на рахунок ОСОБА_1 двічі утримані податки в сумі 5 000, 90 гривень,

за участі учасників у справі про банкрутство:

ліквідатора: Седлецького Олександра Валентиновича (в режимі відеоконференцзв'язку);

від кредитора - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

від працівників Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості: Грици Юрія Юрійовича;

від прокуратури Івано-Франківської області: Журавльової Наталії Євгенівни;

від Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: Запічної Наталії Ігорівни;

кредитора: ОСОБА_4 ;

кредитора: ОСОБА_5 ;

кредитора: ОСОБА_6 ;

кредитора: ОСОБА_7 ;

кредитора: ОСОБА_8 .

ВСТАНОВИВ:

на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Справа перебуває в процедурі ліквідації банкрута, ліквідатор - арбітражний керуючий Седлецький О. В.

Ухвалою від 21.09.2021 суд призначив розгляд справи та розгляд заяви ОСОБА_1 (вх. № 12654/21 від 12.08.2021) про зобов'язання ліквідатора Седлецького О. В. повернути на рахунок ОСОБА_1 двічі утримані податки в сумі 5 000, 90 гривень на 12.10.2021.

06.10.2021 за вх. № 15615/21 до канцелярії суду поступила заява ОСОБА_1 про розгляд без його участі заяви про зобов'язання ліквідатора Седлецького О. В. повернути на рахунок ОСОБА_1 двічі утримані податки в сумі 5 000, 90 гривень.

07.10.2021 від ліквідатора Седлецького О. В. за вх. № 15718/21 на електронну адресу суду поступили письмові пояснення щодо заяви ОСОБА_1 про зобов'язання ліквідатора Седлецького О. В. повернути на його рахунок двічі утримані податки в сумі 5 000, 90 гривень.

Розглянувши матеріали справи, заяву ОСОБА_1 (вх. № 12654/21 від 12.08.2021) про зобов'язання ліквідатора Седлецького О. В. повернути на рахунок ОСОБА_1 двічі утримані податки в сумі 5 000, 90 гривень, вислухавши присутніх у судовому засіданні учасників у справі про банкрутство, суд встановив таке.

Заява ОСОБА_1 (вх. № 12654/21 від 12.08.2021) обґрунтована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.01.2019 по справі № 344/15065/17 на його користь стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу в розмірі 25 645, 63 гривень та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.06.2017 по 24.01.2019 в розмірі 115 126, 70 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів. Заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу в розмірі 25 645, 63 гривень взято судом з копії розрахункового листка за червень 2017 року, при цьому заявник вказує що зазначену суму заборгованості виплачено ліквідатором з утриманням подвійного податку, а відтак просить суд зобов'язати ліквідатора повернути різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою заборгованості встановленою в рішенні суду в розмірі 5 000, 90 гривень.

У своїх поясненнях щодо заяви ОСОБА_1 про зобов'язання ліквідатора Седлецького О. В. повернути на його рахунок двічі утримані податки в сумі 5 000, 90 гривень, ліквідатор вказує, зокрема на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного суду у справі № 359/10023/16-ц, щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум заробітку, які належать до виплати працівнику. При цьому, Верховний суд зазначив, що основні моменти стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати. Зокрема, відповідно до порядку, під час обчислення середньої заробітної плати включаються: основна зарплата, доплати і надбавки, премії, винагорода за підсумками річної роботи за вислугу років. Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі у якому їх нараховано, без виключення сум відрахувань на податки та стягнення аліментів. Верховний суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто суд під час вирішення питання про призначення суми вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. При цьому в резолютивній частині рішення обов'язково має бути зазначено, що суму зазначено без утримання податку. Стягнення і оплата прибуткового податку покладається на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. Відтак, зазначає, що під час виплати сум, які визначені рішенням суду, правомірно були утримані податки та обов'язкові платежі, які передбачені податковим законодавством та рішенням суду.

З рішення Івано-Франківського міського суду від 24.01.2019 по справі № 344/15065/17 вбачається, що для розрахунку заборгованості середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.06.2017 по 24.01.2019 суд взяв до уваги суми доходу позивача згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу УПФУ без відрахувань податків та зборів. Однак при розрахунку заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги судом взято до відома надану позивачем копію розрахункового листка за червень 2017 року, в якому сума заборгованості у розмірі 25 645, 63 гривень розрахована з проведенням утримання всіх встановлених законодавством податків і зборів. До цієї суми враховані заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпустку, допомога при звільненні.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Таким чином, при виконанні означеного судового рішення ліквідатор повинен був сплатити заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу в розмірі 25 645, 63 гривні без будь-яких відрахувань, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2017 по 24.01.2019 у розмірі 115 126, 70 гривень зменшити на суму податків і зборів. Як встановив суд, ліквідатор здійснив утримання податків і зборів на обидві суми. Відтак заяву ОСОБА_1 належить задовольнити та зобов'язати ліквідатора сплатити на його користь 5 000, 90 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства визначає ряд обов'язків ліквідатора (ст. ст. 61 - 64 КУзПБ), які останній зобов'язаний виконати в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до частини 2 статті 66 Кодексу України з процедур банкрутства, вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у порядку та розмірах, встановлених законодавством про працю та зайнятість населення.

Керуючись статтями 2, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 42, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 (вх. № 12654/21 від 12.08.2021) про зобов'язання ліквідатора Седлецького О. В. повернути на рахунок ОСОБА_1 двічі утримані податки в сумі 5 000, 90 гривень - задовольнити.

2. Зобов'язати ліквідатора Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Седлецького О. В. виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою заборгованості по заробітній платі в розмірі 5 000, 90 гривень.

3. Ухвала набирає законної сили 12.10.2021 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст ухвали складено - 13.10.2021.

Суддя В. В. Михайлишин