Дата документу 07.10.2021 Справа № 335/7447/20
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний номер 335/7447/20 Головуючий у 1-й інстанції Геєць Ю.В.
Номер провадження 22-ц/807/3613/21
07 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Онищенка Е.А., суддів: Бєлки В.Ю., Полякова О.З., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, третя особа Відділ поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про стягнення шкоди спричиненої бездіяльністю та незаконними діями посадових осіб поліції, -
В судовому засіданні 19 серпня 2021 року суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протокольною ухвалою клопотання позивача про долучення додаткових доказів залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав в апеляційну скаргу.
Між тим, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню, з огляду на наступне.
Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.
Пунктом 16 частини першої цієї статті передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України свідчить, що законодавець передбачив право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь - якої іншої заяви (клопотання). Під вжитим в цій нормі права поняттям «заява» необхідно розуміти таку заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю «позов». Такими заявами в цивільному процесуальному законодавстві є заяви в наказному провадженні (розділ ІІ ЦПК України), заяви у справах окремого провадження (розділ ІV ЦПК України).
Клопотання про доручення додаткових доказів у справі не є «заявою» в розумінні пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в справі № 752/1016/17 дійшов висновку, що тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України містить аналогічне положення) має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Ухвала про залишення без розгляду клопотання про доручення додаткових доказів по справі не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржувати в апеляційному порядку таку ухвалу разом з рішенням суду першої інстанції.
За наведених обставин, апеляційне провадження на вказану ухвалу не може бути відкрите, а апеляційна скарга в цій частині підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2021 року у цій справі - повернути скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: