Ухвала
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 761/17728/14-ц
провадження № 61-16046ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак Олександра Олександровича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, відділ опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак О. О., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, відділ опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення скарги.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається норма права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначаються порушення, допущені судом, які визначені у частинах першій, третій статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року заявник визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з цим, касаційний суд вважає, що посилання заявника ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є формальним і підлягає конкретизації.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої та або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Тобто касаційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено обов'язкових підстав касаційного оскарження, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
У зв'язку з цим заявнику необхідно усунути вказані вище недоліки касаційної скарги та відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що є інвалідом 2 групи, але доказів на підтвердження цього факту (копія посвідчення) до касаційної скарги не додала.
Також, ОСОБА_1 зазначає у касаційній скарзі, що за подання скарги на дії та рішення органів державної виконавчої служби судовий збір не справляється.
У постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що частиною другою статті 3 Закону України від «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, такий об?єкт справляння судового збору у зазначеній нормі відсутній.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає пільги зі справляння судового збору певним категоріям осіб за певними категоріями справ чи процесуальних дій, також відсутні пільги щодо сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Юркеєва Н. П., яка подала скаргу на дії органів виконавчої служби, є боржником у виконавчому провадженні та відповідачем у позовному проваджені. Доказів того, що вона звільнена від сплати судового збору, матеріали касаційного провадження не містять.
За подання касаційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн (підпункт 9 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 12 листопада 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк