Ухвала
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 450/4232/18
провадження № 61-6990ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лука Тарас Миколайович, на постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, правонаступником якої є Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області, про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,
17 вересня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лука Т. М., із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року попередню касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору.
На виконання ухвали заявниця подала клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено заявниці строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 19 травня 2021 року. Запропоновано подати докази про її майновий стан за попередній календарний рік.
На виконання ухвали заявниця повторно подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, проте не подала доказів її майнового стану за попередній календарний рік.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, з підстав невиконання вимог процесуального закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України) щодо подання документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись із цією повторною касаційною скаргою заявниця пропустила строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Оскільки повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року складено 25 березня 2021 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 26 квітня 2021 року.
Заявник повторно звернувся із касаційною скаргою 17 вересня 2021 року.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.
Як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення заявниця посилається на те, що вже зверталась із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, проте скарга була повернута з підстав несплати судового збору, оскільки на її думку повторна касаційна скарга подана у короткий проміжок часу після повернення попередньої скарги. Просить враховувати, що у зв'язку із запровадженням карантинних обмежень не мала змоги отримати копію постанови Львівського апеляційного суду безпосередньо у приміщенні суду. Вважає, що є підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Наведені заявницею у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними з огляду на таке.
Заявниця не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 19 травня 2021 року про залишення первісної касаційної скарги без руху, у якій йшлося про необхідність подання документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) від 24 липня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії) ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Таким чином, заявниці необхідно навести інші підстави для поновлення строку та подати докази на підтвердження їх поважності, зокрема подати докази об'єктивної неможливості виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 травня 2021 року про залишення попередньої касаційної скарги без руху.
З огляду на викладене, зазначені заявницею підстави пропущення процесуального строку на оскарження судового рішення у конкретному випадку не можуть розглядатися як поважні.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки на порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 складаються з шести вимог немайнового характеру, з яких дві були заявлені у 2018 році, а решта - у 2019 році.
Заявник оскаржує судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду шести позовних вимог немайнового.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений 1 762 грн.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних.
З урахуванням наведеного при поданні позовної заяви у 2018 році судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 409,60 грн (1 762 х 0,4 х 2).
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений 1 921 грн.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних.
З урахуванням наведеного при заявлені позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів у 2019 році судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 073,60 грн (1 921 х 0,4 х 4).
Таким чином, за подання касаційної скарги заявниці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 8 966,40 грн ((1 409,60 грн + 3 073,60 грн) х 200/100).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.
Водночас заявниця просить звільнити її від сплати судового збору, мотивуючи його тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу, а отже, відповідно до статті 136 ЦПК України є підстави для звільнення від сплати судового збору.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону № 3674?VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте заявниця не надала підтверджуючих документів, які містили б повну інформацію про її річний дохід за попередній календарний рік, що відповідно до норми статті 8 Закону № 3674-VI може бути підставою для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.
Заявниця посилається на те, що доходів у 2020 році не отримувала, що, на її думку, підтверджується відповідною довідкою ДФС, проте у переліку документів, доданих до касаційної скарги, така довідка не зазначена і фактично серед додатків відсутня.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення частини третьої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги, підписаної адвокатом Лука Т. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не додано довіреність або ордер, що посвідчує його повноваження.
Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Таким чином, касаційна скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 392 ЦПК України, оскільки підписана особою, на підтвердження повноважень якої не додано відповідних документів.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
На підставі наведеного та керуючись статтями 136, 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статями 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лука Тарас Миколайович, про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лука Тарас Миколайович, на постанову Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначеного вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав для поновлення строку касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог щодо сплати судового збору та надання повноважень адвоката, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко