Кіровоградської області
"18" червня 2010 р.Справа № 12/52
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 12/52
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос", с. Леніно, Маловисківський район, Кіровоградська область
про стягнення 112316,07 грн.
Представники сторін:
від позивача - Крамар О.Г. , довіреність № 7/38 від 02.01.10 ;
від відповідача - Григоренко В.В., довіреність б/н від 24.11.09 ;
від відповідача - Бондаренко В.А. , довіреність № 1 від 24.11.09.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" про стягнення з останього заборгованості за поставлений товар в розмірі 60486,20 грн., пені в розмірі 29622,97 грн., процентів річних в розмірі 30192,73 грн., штраф в розмірі 14097,24 грн., збитки за встановленим індексом інфляції в розмірі 556,15 грн та судових витрат, що складають 1124 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 18.06.2010 року, в якій просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2962,97 грн.
Решта позовних вимог позивачем залишено без змін.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Тому господарський суд приймає заяву позивача до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №б/н від 17.06.2010 року позовні вимоги визнає частково та просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення 30192,73 грн. процентів річних, як необгрунтованих та зменшити розмір нарахованого штрафу до 1% з обгляду на тяжкий фінансовий стан відповідача. При цьому відповідач зазначає, що позивачем неправильно здійснено розрахунок річних, оскільки всупереч нормам ст. 625 ЦК України у п. 5.5. договору сторони фактично змінили не тільки розмір процентів, а й порядок їх нарахування.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос" укладено договір поставки №Ап-01-0187 від 11.06.2009 року (далі-Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити засоби захисту рослин (далі-Товар).
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що загальна вартість Товару складає 93981,60 грн.
Пунктом 2.1 Договору визначено строки сплати вартості Товару:
не пізніше 15 червня 2009р. - 23495,40 грн.
не пізніше 30 серпня 2009р. - 32893,56 грн.
не пізніше 25 жовтня 2009р. - 37592,64 грн.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав Товар на загальну суму 93981,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №Ап-01-0182 від 11.06.2009р. на суму 54916 грн. та №Ап-01-0187 від 16.06.2009р. на суму 39065,60 грн.(а.с. 8-9).
Вищезазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Отримання відповідачем Товару згідно видаткових накладних №Ап-01-0182 від 11.06.2009р. та №Ап-01-0187 від 16.06.2009р. підтверджується також довіреністю №293550 від 11.06.2009 року, яка підписана та скріплена печаткою відповідача.
Згідно банківських виписок (а.с. 11-12) відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 33495,40 грн.
В матеріалах справи відсутні докази повного розрахунку відповідача перед позивачем, а тому за вказану поставку Товару заборгованість відповідача становить 60486,20 грн..
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець /постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцев /, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За таких обставин, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за поставлений товар за договором поставки №Ап-01-0187 від 11.06.2009 року в сумі 60486,20 грн.
Позивач, згідно заяви від 18.06.2010 року про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2962,97 грн.
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.
Таким чином, нарахована позивачем пеня в період з 31.08.2009р. по 25.10.2009р. в сумі 517,44 грн., в період з 26.10.2009р. по 23.02.2010р. в сумі 2394,59 грн, в період з 24.02.2010р. по 27.02.2010р. в сумі 50,94 грн., а разом 2962,97 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді втрати вартості грошей за встановленим індексом інфляції в сумі 4576,93 грн. та три відсотка річних в сумі 30192,73 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4576,93 грн. втрат від індексу інфляції, господарський суд враховує рекомендації Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що відображенні в листі №62-97р від 03.04.1997 року, відповідно до яких індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому вважається, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням відповідного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
За таких обставин, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції на загальну суму 4576,93 грн., а саме: за період з вересня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 559,19 грн., за період з листопада 2009р. по лютий 2010р. в сумі 4017,74 грн.
Проте, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30192,73 грн. річних підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Господарський суд враховує, що у п. 5.5. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотків від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений покупцем, та 0,4 (нуль цілих чотири десятих) відсотків від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Тобто, незважаючи на посилання на ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони фактично визначили механізм та розмір нарахування пені, оскільки згідно ст. 549 ЦК України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пенею.
Водночас, в п. 5.2 Договору вже було передбачено сплату Покупцем пені в розмірі подвійної облікової сатвки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, на підставі п. 5.5 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач фактично намагається двічі стягнути з Відповідача пеню, та ще в розмірі, що суперечить умовам п. 52 Договору.
Проте, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема, форми річних (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003р. у справі за позовом ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" до ВАТ "Закарпатгаз").
У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вищевказана стання надає сторонам право встановлювати лише розмір процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, а не за кожен день, і не надає права самостійно визначати механізм нарахування процентів.
Крім того, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України процента за своєю юридичною природою не є видом (засообом) забезпечення виконання зобов'язання, визначеним главою 49 ЦК України "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ", зокрема, пенею, а є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, що підтверджується розміщенням Законодавцем ст. 625 в главі 51 "ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ".
Отже, позивач при розрахунку суми процентів річних застосував механізм нарахування пені, що є неправомірним.
Так, позивач визначив суму процентів річних, застосувавши формулу:
Сума процентів річних = СХ2 ОСхД : 100, де
С-сума заборгованості,
2 ОС - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочки,
Д- кількість днів прострочки,
Проте, позивачу слід було здійснювати розрахунок наступним чином:
Сума процентів річних + С х Z х Д : 365 : 100, де
С -сума заборгованності, - процент річних, встановлений в договорі,
Д -кількість днів прострочки,
365 -кількість днів у році.
Враховуючи наведене, господарський суд визнає обгрунтованим розрахунок відповідача. Згідно розрахунку відповідача сума процентів річних складає 82,72 грн. за період з 31.08.2009р. по 23.02.2010р.
За вказаних обставин, господарський суд частково задовольняє вимоги позивача в цій частині позовних вимог та стягує з відповідача річні в сумі 82,72 грн. за період з 31.08.2009р. по 23.02.2010р.
Посилаючись на п. 5.4. Договору позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 14097,24 грн.
Згідно зі ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.
В процесі розгляду спору встановлено прострочення виконання зобов'язань відповідачем, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 30 днів.
Господарський суд враховує, що відповідач у відзиві на позовну заяву №б/н від 17.06.2010 року позовні вимоги визнає частково та просить господарський суд зменшити розмір нарахованого штрафу до 1%. В якості обгрунтування посилається на тяжкий фінансовий стан, існування заборгованості по кредитному договору, збитковість підприємства . Відповідач зазначає, що кредитні кошти були залучені до обігу підприємства у зв'язку з недостатністю власних коштів та для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, запасних частин та основних засобів, посівного матеріалу. Щомісячне повернення кредиту та сплата відсотків негативно позначилось на фінансово-господарському стані відповідача. На підтвердження вищазазначеного відповідач подав до матеріалів справи звіт проф. Фінансові результати за 1 квартал 2010 року.
Господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача є обгрунтованими, стягнення штрафу у повній сумі сприятиме збільшенню збитковості підприємства, а тому відповідно до норм ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд зменшує розмір штрафу до 50% та стягує з відповідача штраф у сумі 7 048,62 грн.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення процентів річних та штрафу господарський суд відмовляє.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33,34, 44-49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колос", 26211, Кіровоградська область, Маловисківський район, село Леніна, код ЄДРПОУ 30800125 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", 02160, проспект Возз'єднання,15, м.Київ, код ЄДРПОУ 30262667 заборгованість в сумі 60 486,20 грн., пеню в сумі 2 962,97 грн., проценти річних в сумі 82,72 грн., штраф в сумі 7 048,62 грн., втрати від інфляції в сумі 556,15 грн., а всього 71 136,66 грн., а також державне мито в сумі 711 37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 149,34 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області
Суддя Т.В. Макаренко
Повний текст рішення підписано
суддею 21.06.2010р.