"12" жовтня 2021 р. Справа № 363/4348/21
12 жовтня 2021 року суддя Вишгородський районний суд Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в тому числі як законного представника малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно в порядку спадкування,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в тому числі як законного представника малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Свої вимоги мотивує тим, що на час смерті свого сина ОСОБА_5 він постійно спільно проживав разом з ним в квартирі АДРЕСА_1 , яка придбана під час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 однією сім'єю.
У даній заяві позивач у порядку забезпечення позову просить заборонити проводити будь-які дії, пов'язані із відчуженням та накласти арешт на спірне майно, право власності на яке зареєстроване за відповідачкою, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на можливість відчуження вказаного нерухомого майна відповідачкою, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно роз'яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, враховуючи предмет і підстави позову, його обґрунтування, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, достатніх підстав для забезпечення позову судом не встановлено.
Крім того суду не надано будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів щодо існування вказаної квартири та належності її на певному праві будь-яким особам, зокрема відповідачці, правоустановлюючи документи на яку в матеріалах позову відсутні.
Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
У той же час, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відтак, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
З огляду на зміст позову та його обґрунтованість, достатніх підстав для накладення арешту в цій справі суд не вбачає.
Таким чином подана заява є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260 ЦПК України,
ухвалив:
у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя