справа № 753/527/21 головуючий у суді І інстанції Гусак О.С.
провадження № 22-ц/824/12641/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Верланова С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року про повернення скарги у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черухи Олександра Миколайовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,-
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою та просила визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черухи О.М., яка полягає у не проведенні індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, у виконавчому провадженні № 56323839 щодо примусового виконання виконавчого листа № 753/1682/13, виданого 23 травня 2013 року Дарницьким районним судом міста Києва; зобов'язати старшого державного виконавця Черуху О.М. усунути зазначене порушення та провести індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі у виконавчому провадженні № 56323839.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд помилково застосував до скарги норму процесуального законодавства, яка регулює порядок залишення без руху та повернення позовних заяв, тоді як ОСОБА_1 звернулася до суду не з позовом, а зі скаргою на бездіяльність державного виконавця в порядку розділу VII ЦПК України, який містить окремий процесуальний режим розгляду таких скарг. Зазначений розділ ЦПК України не містить таких вимог до скарги як доручення до неї копії скарги та копії всіх документів. Разом зі скаргою ОСОБА_1 надіслала суду засвідчені копії документів відповідно до зазначеного у скарзі переліку додатків. Подібна ухвала суду вже мала місце і її було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року. Оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє заявника права на справедливий суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не усунула недоліки скарги.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачено можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Суд першої інстанції в порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги ст. 177 розділу 3 «Позовне провадження» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на позовні заяви.
Відповідно до розділу VII ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень - це окремий вид судового провадження, який передбачає окремий процесуальний режим розгляду справи. Дії щодо направлення процесуальних документів вчиняє суд (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20).
Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень - невід'ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 ухвалою від 12 квітня 2021 року без руху, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:
повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
При цьому, ні норми зазначеного закону, ні відповідні положення розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не містять вказівки на обов'язок скаржника надавати суду копії скарги та доданих до неї документів для боржника та для особи, дії якої оскаржуються.
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без руху з підстав ненадання суду додатків, які зазначені в самій скарзі, суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що зазначені в скарзі додатки були отримані судом (а.с.1-2).
Після цього, постановляючи незаконну ухвалу від 13 січня 2021 року про повернення скарги ОСОБА_1 (зазначена ухвала постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасована), суд першої інстанції, не дивлячись на те, що ухвала не набрала законної сили, повернув скаргу ОСОБА_1 та додані до неї документи скаржнику (а.с.7).
Отже, відсутність у матеріалах справи додатків до скарги, які в ній зазначені, виникла виключно через незаконні дії суду першої інстанції, а, відтак, не може бути підставою як ддя залишення скарги без руху, так і для повернення скарги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що безпідставне залишення скарги без руху ухвалою суду від 12 квітня 2021 року (а.с.41) потягло за собою постановлення незаконної ухвали про повернення скарги скаржнику, що в свою чергу має наслідки у вигляді створення перешкод у доступі до правосуддя, яке унеможливило реалізацію учасником судового процесу наданого їй процесуального права, визначеного ст. 447 ЦПК України. Зазначене право ОСОБА_1 не може реалізувати з січня 2021 року.
Отже, при поверненні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Верланов С.М.